головуючий суддя: судді: Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. у справі господарського суду № 922/1008/15 Харківської області за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" про повернення майна та відшкодування доходів

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" про повернення безпідставно набутого майна - земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул. Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові та відшкодування доходів, які були одержані від безпідставно набутого майна у розмірі 340298,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1212- 1215 ЦК України.

Заявою про уточнення позовних вимог б/н від 16.03.2015 р. позивач відмовився від позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути в натурі земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул. Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові, залишивши вимоги про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 340298,64 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. у справі № 922/1008/15 прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути в натурі земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул. Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові. Провадження у справі в цій частині позовних вимог припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 340 298,64 грн. вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. у справі № 922/1008/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Харківська міська рада, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 29.09.2015 р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" за договором купівлі-продажу № 2014-В-С від 17.07.2001 р. набуло у власність нежитлову будівлю, літ "А", загальною площею 1748,2 кв.м, на вул. Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" про стягнення 340298,64 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з приписами ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у відповідача виникло право власності на нерухомість, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі цивільно-правових угод, тобто за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, що в свою чергу свідчить про те, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів ст. 1212 ЦК України.

Господарськими судами попередніх інстанцій врахована правова позиція Верховного Суду України щодо застосування приписів ст. 1212 ЦК України.

Апеляційний господарський суд з огляду на те, що спірна земельна ділянка не є такою, що набута безпідставно, дійшов до вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна.

Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами статті 156 цього Кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України (2768-14) , та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (284-93-п) .

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційна інстанція, на відміну від місцевого господарського суду, дійшла до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. у справі № 922/1008/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. у справі № 922/1008/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Харківської міської ради - без задоволення.