ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2013 року Справа № 5013/1286/12
( Додатково див. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (rs30283488) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Кіровоградської області (rs27943200) )
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р.у справі № 5013/1286/12 господарського суду Кіровоградської областіза позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про стягнення 1 936 715,90 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Жигадло І.Б. (дов. № 266/10 від 14.12.2012 р.);
відповідача: Корякін Д.В. (дов. № 6 від 04.06.2013 р.);
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про стягнення 1 516 490,36 грн. основного боргу, 114 531,42 грн. пені, 186 089,38 грн. інфляційних втрат, 119 604,74 грн. 3% річних та 38 735 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2012 р. (суддя Глушков М.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 832 184,48 грн. заборгованості, з яких 1 516 490,36 грн. сума основного боргу, 10 000 грн. пені, 186 089,38 грн. інфляційних втрат, 119 604,74 грн. 3% річних, а також 38 735 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. (головуючий суддя: Сизько І.А., судді Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.) апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2012 р. у справі № 5013/1286/12 залишено без змін.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2012 р. у справі № 5013/1286/12 в частині відмови у задоволенні нарахованої пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким нараховану пеню задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідач скористався правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2012 р. по справі № 5013/1286/12 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" 10 000 грн. пені, 186 089,38 грн. інфляційних втрат, 119 604,74 грн. 3% річних та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Касаційну скаргу залишити без задоволення. Судові витрати покласти на позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи на предмет застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.09.2009 р. між дочірньої компанією "Газ України" Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (покупцем) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 54/09-10-БО, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі передбаченому в п. 2 договору.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальний передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі до 544, 5 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень - 51,3 тис. куб. м., листопад - 210,4 тис. куб. м., грудень - 282, 8 тис. куб. м.
Згідно п. 6.1. договору оплата вартості газу згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного місяця поставки газу.
Положенням п. 7.2 договору встановлена відповідальність покупця за невиконання п. 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Керуючись п. 7.10. договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Виходячи з умов договору, позивач передав у власність відповідачу в період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. природний газ на загальну суму 2 266 271,63 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 р. на суму 38 735,15 грн., від 30.11.2009 р. на суму 229 493,08 грн., від 31.12.2009 р. на суму 481 553,05 грн., від 31.01.2010 р. на суму 486 178,54 грн., від 28.02.2010 р. на суму 535 196,60 грн., від 31.03.2010 р. на суму 379 321 грн., від 30.4.2010 р. на суму 115 794,21 грн.
Зобов'язання по оплаті зазначеної вартості послуг виконані відповідачем частково на суму 749 781,27 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1 516 490,36 грн.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою позивачем нарахована пеня в сумі 114 531,42 грн. за період з 17.03.2012 р. по 17.09.2012 р., інфляційні втрати в сумі 186 089,38 грн. за період з листопада 2009 р. по березень 2012 р. та 3% річних в сумі 119 604,74 грн. з 11.11.2009 р. по 17.09.2012 р.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень вказаної вище норми, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами судів першої та другої інстанцій, що нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 186 089,38 грн. та 3% річних в сумі 119 604,74 грн. є обґрунтованими.
Крім того, колегія Вищого господарського суду України погоджується з господарським судом Кіровоградської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 10 000 грн.
Нормами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, обґрунтування питання щодо зменшення розміру пені враховано ступінь виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитого природного газу; причину неналежного виконання зобов'язання відповідачем, а саме, несвоєчасність оплати наданих останнім послуг теплопостачання населенням, підприємствами, установами та організаціями (заборгованість споживачів теплової енергії складає 3 676 470,72 грн., де заборгованість бюджетних організацій - 145 408,49 грн., заборгованість населення - 3 202 161,69 грн., заборгованість інших підприємств та підприємців - 328 900,54 грн.); відсутність компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію; вжиття відповідачем заходів для погашення заборгованості; нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних; часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем.
З огляду на фактичні обставини справи, досліджені господарськими судами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Кіровоградської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо зменшення розміру пені. Отже, стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 10 000 грн. є обґрунтованими.
На підставі викладеного, висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо стягнення з відповідача 1 832 184,48 грн. заборгованості, з яких 1 516 490,36 грн. сума основного боргу, 10 000 грн. пені, 186 089,38 грн. інфляційних втрат, 119 604,74 грн. 3% річних, а також 38 735 грн. витрат по сплаті судового збору є правомірними.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. у справі № 5013/1286/12 залишити без змін.
Головуючий
Судді
Черкащенко М.М.
Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.