Т.Б. Дроботової - головуючого, І.В. Алєєвої, Л.І. Рогач За участю представників: позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 922/854/15 Господарського суду Харківської області за позовом Харківської міської ради до Приватного підприємства фірма "Тарас" про стягнення 15885,69 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди

19.01.2015 Харківська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства фірма "Тарас" 15885,69 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди як неодержаної суми від пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова при здійсненні реконструкції згідно з розрахунком величини пайового внеску, виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва, посилаючись на приписи статей 2, 7, 10, 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 2, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 173, 174, 224, 225 Господарського кодексу України, статті 3, 11, 14, 16, 22, 623 Цивільного кодексу України. Позивач зазначив, що відповідач здійснив реконструкцію об'єкта будівництва, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок перерахувати до бюджету міста кошти на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної структури міста Харкова, який виконаний не був; позивач не мав можливості залучити відповідача як замовника будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури міста відповідно до чинного законодавства; порушені права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення збитків.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши про необґрунтованість розрахунку пайової участі, наявності підстав для звільнення замовника від сплати пайової участі за ознакою здійснення реконструкції нежитлового приміщення у житлове, відсутність порушення вимог чинного законодавства при здійсненні реконструкції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2015 (суддя Прохоров С.А.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (судді: Горбачова Л.П. - головуючий, Потапенко В.І., Тарасова І.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення в даній справі скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення висновки господарських судів про нерозповсюдження на відповідача дії Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова спростовуються статтями 1, 2, 10, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктом 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (z0651-11) , пунктів 2 та 4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 (466-2011-п) , за змістом яких під забудовою території розуміється також реконструкція існуючої забудови, а, відтак, проведені відповідачем роботи є такими, за якими передбачена обов'язкова пайова участь відповідача у розвитку інфраструктури; висновки господарських судів про відсутність у діях відповідача протиправної поведінки спростовуються приписами частини 7 статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", наявністю інших необхідних складових для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу відхилив її доводи, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за змістом Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 19.12.2013 за № ХК 143133521131, реконструйовані нежитлові приміщення 1-го поверху № 4-1-4-9 в літ. "А-9" під квартиру по вул. Ростовській, 5 у м. Харкові прийняті до експлуатації. Замовником зазначеної реконструкції за даною декларацією є Приватне підприємство "ТАРАС".

Листами Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 8/0/124-14 від 16.01.2014 та № 130/0/124-14 від 27.02.2014 повідомлено Приватне підприємство "ТАРАС" про необхідність виконання вимог закону та направлено проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

У листі № 2 від 15.03.2014 Приватне підприємство "ТАРАС" зазначило, що пропозиція про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова не може бути прийнята.

Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в листі № 189/0/124-14 від 20.03.2014 повідомило Приватне підприємство "Тарас", що реконструйований об'єкт, зазначений в декларації Інспекції ДАБК від 19.12.2013 за № ХК 143133521131, не входить до переліку об'єктів будівництва, наведеного у частині 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовники яких не залучаються до пайової участі; також відповідача повідомлено, що згідно з підпунктами 5.3. та 5.4. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у разі ухилення замовника від виконання вимог, вказаних у листі-повідомленні, та за відсутності зведеного кошторисного розрахунку вартості реконструкції об'єкту, загальна кошторисна вартість визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла для Харківської області

У відповідь Приватне підприємство "Тарас" листом № 3 від 24.03.2014 зазначило, що за адресою: м. Харків, вул. Ростовська, 5 знаходиться квартира, об'єкт житлової нерухомості; будь-яких нежитлових приміщень в м. Харків відповідач не має.

Позивач виконав розрахунок величини вартості будівництва на підставі наявних в декларації показників загальної площі завершеного забудовою об'єкта містобудування та показників опосередкованої вартості будівництва, встановлених наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за відповідний квартал на відповідній території, визначивши кошторисну вартість будівництва у вигляді реконструкції нежитлових приміщень в розмірі 361038, 60 грн., та 15885,69 грн. розміру пайової участі, що підлягала перерахуванню до бюджету та є його збитками.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд відзначив, що відповідач не здійснював забудови земельної ділянки, не наділений правом власності чи користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим на нього не розповсюджується дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова, а, відтак, не порушував зобов'язань, що виникають з наведених вище актів.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність у діях відповідача складу правопорушення, як підстави для цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування упущеної вигоди.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Вказане вище кореспондує положенням статті 173 Господарського кодексу України, згідно з якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; при цьому відповідно до положень статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Положеннями статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини.

При цьому в силу правил розподілу доказування за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправність поведінки особи, розмір шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача; відповідач, натомість, зобов'язаний довести відсутність вини в його діях.

Положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) встановлено обов'язок певного кола суб'єктів - замовників будівництва - звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Законом встановлено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з приписами частини 4 статті 40 Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Разом з цим, згідно із статтею 1 Закону замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву; відповідно до статті 2 Закону під забудовою територій слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій.

За приписами статті 4 Закону (у редакції станом на час виконання відповідачем робіт з реконструкції приміщення) об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Затверджений на виконання Закону (3038-17) рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок) містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску, відповідно до якого під будівництвом слід розуміти - нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси (пункт 1.6 Порядку).

Згідно з пунктом 1.5 Порядку пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше, ніж за 30-ть календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Пунктом 1.7 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова визначено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова не залучаються замовники у разі здійснення реконструкції квартир у багатоквартирних житлових будинках чи одноквартирних житлових будинках (прибудова, надбудова, об'єднання тощо), якщо після проведення будівельних робіт загальна площа квартири не перевищує 300 кв.м, фізичними особами (а.с.42).

Таким чином, як Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) так і Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова зобов'язують замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за умови наявності у останнього наміру щодо забудови земельної ділянки та виконання на ній робіт щодо об'єктів, визначених як об'єкти будівництва згідно з наведеними вище нормами.

Натомість господарськими судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, а позивачем не спростовано, що відповідач здійснював реконструкцію нежитлових приміщень 1-го поверху № 4-1-4-9 в літ."А-9" під квартиру в 9-ти поверховому житловому будинку по вул. Ростовській, 5 у м. Харкові, тобто, частини будинку; при цьому забудова земельної ділянки не здійснювалась, право власності або право користування на земельну ділянку, у відповідача взагалі відсутні, що свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, як одного з елементів складу цивільного правопорушення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено суду наявність в діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, та про відмову в позовних вимогах щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі 15885,69 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи щодо наявності складу правопорушення, як підстави для настання зазначеної позивачем відповідальності, а зводяться до їх переоцінки; висновки господарських судів щодо відсутності правових підстав для пайової участі відповідача невідповідності у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та мотивовано відмовили у задоволенні позову; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.