головуючого Кота О.В. суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/24073/13 господарського суду міста Києва за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтон" про розірвання договору та стягнення 4 951 124,00 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк О.О., дов. від 26.03.2015

від відповідача: Коренєва О.М., дов. від 09.02.2015

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтон" про розірвання договору про надання юридичних послуг № 07/09-10 від 08.09.2010, укладеного між сторонами у справі, та стягнення 4 951 124,00 грн збитків.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач допустив істотне порушення вказаного договору, а саме: не виконав договірні зобов'язання з надання юридичних послуг по представництву інтересів позивача у процесі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Офіс Лайн", у зв'язку з чим станом на день звернення до господарського суду з даним позовом право власності банку на предмет іпотеки не оформлено, що, на думку позивача, є підставою для розірвання договору про надання юридичних послуг № 07/09-10 від 08.09.2010 в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України та стягнення у зв'язку з цим збитків у вигляді понесених витрат на оплату послуг відповідача, які не були надані.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 (суддя Мудрий С.М.), прийнятим за результатами нового розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення збитків, в позові відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що кошти, сплачені позивачем відповідачу в якості оплати послуг за спірним договором в сумі 1 364 070,00 грн за платіжними дорученнями № 1417228 від 22.09.2010, № 978455 від 26.04.2011 та № 1283317 від 30.06.2011, не мають правової природи збитків, зазначені майнові витрати позивача передували вчиненню відповідачем господарського правопорушення, тобто не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з таким правопорушенням та не спрямовані на відновлення порушеного права позивача, а грошові кошти в сумі 3 587 054,00 грн, сплачені позивачем відповідачу за платіжними дорученнями № 799201 від 19.07.2011 та № 952842 від 22.07.2011, перераховувались на виконання умов не спірного, а іншого договору про надання юридичних послуг № 05/09-10 від 08.09.2010.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (склад колегії суддів: Чорна Л.В. - головуючий, Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 08.09.2010 між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю (виконавець, відповідач) укладено договір про надання юридичних послуг № 07/09-10, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику юридичне обслуговування в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили види юридичних послуг, які виконавець зобов'язався надати, а саме:

- представництво інтересів кредитора у процесі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Офіс лайн" від 02.11.2004 (предмет іпотеки - нежилий будинок адмінкорпусу (літ. Г), загальною площею 7 787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21), укладеним в забезпечення кредитного договору № 155 від 02.11.2004 між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Офіс лайн" від 02.11.2004 на суму 8 600 000,00 дол. США;

- забезпечення оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості у органах Бюро технічної інвентаризації у разі звернення стягнення на предмет застави (іпотеки);

- складання усіх необхідних процесуальних та супровідних документів, в т.ч. позовних заяв, заяв про забезпечення позову, заяв про перегляд рішень за нововиявленими обставинами чи за винятковими обставинами, відзивів, клопотань, звернень, запитів, скарг;

- консультування (усне та письмове) щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитною угодою (з боржника та поручителя) та пов'язаних з цим питань.

Відповідно до п. 3.1. договору замовник зобов'язався своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень та послуг, передбачених даним договором, вчасно оплачувати юридичні послуги виконавця, надані відповідно до умов даного договору та оплачувати витрати, необхідні для виконання доручень виконавцем (транспортні витрати, витрати на відрядження тощо).

Відповідно до п. 6.1. договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до виконання сторонами обов'язків по ньому. Кожна зі сторін має право ставити питання про дострокове розірвання договору.

В пункті 4.1. договору сторони визначили вартість юридичних послуг та витрат, понесених відповідачем, як виконавцем, у зв'язку з виконанням доручень замовника, а саме: на супровід в суді першої інстанції, в сумі 316 800,00 грн, а додатковою угодою № 2 від 19.04.2011 до договору визначили суму додаткових витрат виконавця для забезпечення виконання доручень замовника в сумі 250 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 24.11.2010 спірний договір було доповнено розділом 4А, в якому сторони визначили розмір грошових винагород виконавця, а саме:

- у разі стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором № 155 від 02.11.2014 замовник зобов'язався виплатити виконавцю винагороду в розмірі 10% від фактично стягнутої суми основної суми боргу і процентів та 50% від фактично стягнутої суми штрафних санкцій (п. 4.А.2. спірного договору);

- у разі, якщо погашення заборгованості буде проведене шляхом отримання права власності на майно чи звернення стягнення на майно, що знаходиться в іпотеці банку, та/або належить боржнику, замовник зобов'язався сплатити на користь виконавця одноразову винагороду у розмірі суми, що еквівалентна 100 000,00 дол. США без врахування ПДВ, відповідно до курсу, встановленого Національним банком України на день фактичного здійснення платежу, а у випадку подальшого продажу цього майна зобов'язався сплатити виконавцю винагороду у розмірі 10% від суми продажу цього майна за різницею попередньо сплаченої суми у еквіваленті 100 000,00 дол. США без врахування ПДВ, якщо така виплата мала місце.

Крім того, в п. 4.А.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 24.11.2010 сторони визначили граничний строк виконання виконавцем своїх зобов'язань - 31.12.2011.

На виконання умов вказаного договору позивач за надані юридичні послуги перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 4 951 124,00 грн за наступними платіжними дорученнями:

- № 1417228 від 22.09.2010 на суму 316 800, 00 грн;

- № 978455 від 26.04.2011 на суму 250 000, 00 грн;

- № 1283317 від 30.06.2011 на суму 797 270, 00 грн;

- № 799201 від 19.07.2011 на суму 3 202 730, 00 грн;

- № 952842 від 22.07.2011 на суму 384 324, 00 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору про надання юридичних послуг № 07/09-10 від 08.09.2010 не виконав договірні зобов'язання з надання послуг по представництву інтересів позивача у процесі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Офіс Лайн", у зв'язку з чим станом на день звернення до господарського суду з позовом у даній справі право власності банку на предмет іпотеки не оформлено. При цьому, як стверджує позивач, йому стало відомо, що рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2010 у справі № 7/537, яке було представлено відповідачем як доказ виконання взятих на себе зобов'язань, та на підставі якого було зареєстровано право власності на іпотечне майно за позивачем, в дійсності не існує і є підробленим. Наведене, на думку позивача, є підставою для розірвання договору про надання юридичних послуг № 07/09-10 від 08.09.2010 в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України та стягнення у зв'язку з цим збитків у вигляді понесених витрат в розмірі 4 951 121,00 грн на оплату послуг відповідача, які не були надані.

За результатами первісного розгляду даної справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2014 було скасовано частково та прийнято нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволено частково та розірвано договір про надання юридичних послуг № 07/09-10 від 08.09.2010, укладений між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Альтон". Стягнуто з ТОВ "Альтон" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 100 000,00 дол. США збитків, що еквівалентно становить 1 296 629,50 грн, 27 079,58 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 13 575,29 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 в частині задоволення позовних вимог щодо розірвання договору про надання юридичних послуг № 07/09-10 від 08.09.2010, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Альтон", залишено без змін.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач допустив істотне порушення спірного договору, оскільки не досяг передбаченого спірним договором результату надання юридичних послуг - погашення заборгованості за кредитним договором № 155 від 02.11.2014 у вигляді стягнення з позичальника позивача заборгованості або у вигляді звернення стягнення на іпотечне майно

В частині позовних вимог про стягнення збитків постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 була скасована постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Однак, суди попередніх інстанцій, як це вбачається зі змісту постановлених ними рішень за результатами нового розгляду справи, не дотримались вимог ч. 1 ст. 111-12 ГПК України та проігнорували вказівки суду касаційної інстанції.

Так, в порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України та всупереч вказівкам, що містилися в постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2014, суди не дослідили, які саме дії вживав відповідач для виконання передбачених спірним договором зобов'язань, які послуги фактично надав, за які надані послуги (якщо такі були надані) та на яку суму отримав від позивача грошові кошти. Не з'ясовано, які витрати та в якій сумі були понесені відповідачем (якщо такі мали місце) та оплачені позивачем.

При цьому, висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач на виконання умов спірного договору вчиняв дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, представляв інтереси позивача та виконував доручення позивача щодо державної реєстрації права власності на іпотечне приміщення не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. Натомість, як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2010 у справі № 7/537, яке було представлено відповідачем як доказ виконання взятих на себе зобов'язань, та на підставі якого було зареєстровано право власності на іпотечне майно за позивачем, в дійсності не існує і є підробленим. В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості за кредитним договором № 155 від 02.11.2004 шляхом її стягнення з боржника (ТОВ "Офіс Лайн") або шляхом звернення стягнення та іпотечне майно.

В порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України судами також не з'ясовано, які витрати були понесені відповідачем у зв'язку з виконанням доручень замовника і оплачені позивачем за спірним договором.

Всупереч вказівкам, що містилися в постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2014, поза увагою судів залишились положення пункту 4.А.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 24.11.2010, положення додаткової угоди № 3 від 29.06.2011 щодо призначення грошових коштів в сумі 797 270,00 грн, сплачених позивачем за платіжним дорученням № 1283317 від 30.06.2011, які згідно додаткової угоди № 3 можуть бути зараховані виконавцем в якості передбаченої п. 4.А.2. спірного договору винагороди виконавця, що еквівалентна 100 000 дол США відповідно до курсу НБУ станом на день здійснення платежу. Не з'ясували суди і обставин, які б свідчили про наявність підстав як для отримання відповідачем, так і для сплати позивачем вказаної винагороди.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Частиною першою статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем лише за наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, витрати замовника на оплату послуг, які не були надані виконавцем, є майновими втратами, яких зазнав замовник у зв'язку з невиконанням виконавцем договору, тобто є його збитками, чим спростовується помилкове твердження судів попередніх інстанцій про зворотне.

Крім того, колегія суддів вважає також передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що грошові кошти в сумі 3 587 054,00 грн, сплачені позивачем відповідачу за платіжними дорученнями № 799201 від 19.07.2011 та № 952842 від 22.07.2011, перераховувались на виконання умов не спірного, а іншого договору про надання юридичних послуг - № 05/09-10 від 08.09.2010.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. вказаного договору № 05/09-10 від 08.09.2010 вартість наданих юридичних послуг, а також вартість витрат, понесених виконавцем у зв'язку з виконанням доручень замовника, а саме: супровід спорів з ТОВ "Онко Дженерікс" та ТОВ "Сінбіас Фарма" у суді першої та апеляційної інстанції, юридичний супровід отримання ухвал про забезпечення позову та забезпечення їх виконання становить 660 000,00 грн разом з ПДВ. Інші витрати виконавця та винагорода погоджуються сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в додаткових поясненнях до апеляційної скарги та в касаційній скарзі зазначав, що на виконання умов договору № 05/09-10 від 08.09.2010 між ним та відповідачем були складені акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 20.12.2010 та № 2 від 30.06.2011, та заперечує факт складання акту № 1 від 30.06.2011 до вказаного договору.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали оцінку вказаним твердженням позивача та наявним в матеріалах справи актам № 1 від 20.12.2010 та № 2 від 30.06.2011 на предмет їх складення до договору № 05/09-10 від 08.09.2010 (т.3, а.с. 189, 160), не дослідили умови вказаного договору в сукупності як із зазначеними актами, так і з актом № 1 від 30.06.2011, складення якого до договору № 05/09-10 заперечує позивач.

Не з'ясували суди і обставин здійснення позивачем оплати наданих за договором № 05/09-10 послуг, у зв'язку з чим не надали оцінку наявним в матеріалах справи платіжним дорученням та рахунку-фактурі (т.3, а.с. 170-173), які стосуються вказаного договору, тобто не дослідили які кошти, за який обсяг наданих послуг та в якій сумі були перераховані позивачем відповідачу на виконання договору № 05/09-10.

Разом з цим, суди не надали належної оцінки і наявним в матеріалах справи копіям рахунків-фактур № СФ-0000005 від 21.04.2011, № СФ0000009 від 29.06.2011, № СФ-0000011 від 30.06.2011 та № СФ-0000013 від 20.07.2011 (Т.3, а.с. 163, 165, 167, 169), не взяли до уваги, що вказані докази стосуються спірного договору (№ 07/09-10 від 08.09.2010) та були підставою для проведення позивачем розрахунків саме за спірним договором відповідно до платіжних доручень № 978455 від 26.04.2011, № 1283317 від 30.06.2011, № 799201 від 19.07.2011 та № 952842 від 22.07.2011.

Відхиливши як доказ у справі акт № 3 від 30.06.2011, суди попередніх інстанцій не надали оцінку іншим доказам, зокрема вказаним рахункам-фактурам та платіжним дорученням, які свідчать про проведення позивачем оплати послуг в загальній сумі 4 951 124,00 грн саме за спірним договором.

Таким чином, обставини щодо обсягу та виду наданих відповідачем юридичних послуг за договором № 07/09-10 від 08.10.2010, обставини, які б свідчили про наявність підстав як для отримання відповідачем, так і для сплати позивачем передбачених договором винагород так і не були з достовірністю встановлені судами попередніх інстанцій.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Крім того, судам слід з'ясувати обставини подальшого руху кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000000000463 від 20.12.2012, по обвинуваченню ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

З огляду на викладене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в частині позовних вимог про стягнення збитків підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/24073/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.