Головуючого судді суддів Корсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 903/1157/14 Господарського суду Волинської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Володимир - Волинської міської ради Волинської області про зобов'язання укласти додаткову угоду

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відповідача Католик Ю.В., Свідерський О.М.

У листопаді 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Володимир-Волинської міської ради, в якій просить зобов'язати уповноваженого керівника Володимир-Волинської міської ради укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 1 177 кв. м. по АДРЕСА_1 від 17 листопада 2006 на тих самих умовах, які були передбачені додатковою угодою № 3 від 7 грудня 2010 року до даного договору, без прийняття сесією Володимир-Волинською міською радою рішення про поновлення договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.01.2015 (суддя Бондарєв С.В.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (головуючий Василішин А.Р., судді: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) у даній справі в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради № 8/14 від 18.10.2006, 03.11.2006 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарем, позивачем у справі) та Володимир-Волинською міською радою (орендодавцем, відповідачем у справі) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди; т. 1, а.с. 9-10), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає ділянку сільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (том 1, а.с. 24), площею 1 177 кв. м., нормативною грошовою оцінкою 136 590 грн. 85 коп., що знаходиться у АДРЕСА_1.

Пунктом 19 договору оренди передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір оренди зареєстрований у Володимир-Волинському міському відділі Волинської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 10 на звороті).

17.11.2006 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв відповідну земельну ділянку у користування на умовах оренди (т. 1, а.с. 11).

Договір оренди укладено строком на 2 роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Додатковими угодами № 1 від 25.01.2008, № 2 від 22.12.2008 та рішеннями Володимир-Волинської міської ради № 29/20 від 19.11.2008 та № 2/16 від 01.12.2010 дія договору оренди неодноразово продовжувалась (т. 1, а.с. 30, 197-199). Додатковою угодою № 3 від 07.12.2010 дію договору оренди продовжено до 17.11.2012 (т. 1, а.с. 12).

Рішенням Володимир-Волинської міської ради № 8/13 від 31.05.2011 "Про затвердження проекту землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки у користування, зміну цільового використання та припинення права користування земельною ділянкою" Володимир-Волинська міська рада припинила користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1, площею 1177 кв. м. для обслуговування автостоянки позивача у зв'язку з суспільними потребами (т. 1, а.с. 33).

14.10.2011 відповідач звернувся до позивача із листом за № 1-49/1093 до якого долучив витяг з вищезазначеного рішення про припинення користування земельною ділянкою та проект додаткової угоди № 4 про розірвання договору оренди.

29.02.2012 за № 1-49/228 (т. 1, а.с. 34, 35) та 11.09.2012 за № 1-49/1021 (т. 1, а.с. 36) відповідачем на адресу позивача надсилались листи-попередження про те, що відповідач не має наміру продовжувати договір та про необхідність підготувати земельну ділянку для передачі її відповідачу в стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.

15.08.2013 Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області була проведена перевірка щодо додержання вимог земельного законодавства позивачем за результатами якої був складений припис за № 000379 (т. 1, а.с. 40). Встановлено, що позивач порушив строки повернення тимчасово зайнятої ділянки площею 0,1177 га в АДРЕСА_1, чим порушив вимоги частини першої статті 54 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 211 пункту "д" Земельного кодексу України (2768-14) .

15.08.2013 державним інспектором Держсільгоспінспекції був складений протокол про адміністративне правопорушення № 000549 та постанова про накладення адміністративного стягнення штрафу в сумі 289 грн. за № 0016 (т. 1, а.с. 41-42).

25.09.2013 державним інспектором Держсільгоспінспекції повторно був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за № 00629, припис за № 000465, протокол про адміністративне правопорушення за № 000555 та постанова про накладення адміністративного стягнення на Позивача в сумі 578 грн. штрафу за № 0020 (т. 1, а.с. 43-46).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах іншого судового провадження Господарським судом Волинської області розглядався спір між тими ж сторонами за позовом Володимир-Волинської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.11.2013, яке набрало законної сили, у справі № 903/1039/13 позов задоволено та зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1 177 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та повернути її міськраді привівши її у придатний для використання стан, в тому числі шляхом демонтування тимчасової споруди за власний рахунок.

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не реалізувала своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), ним порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, міськрада неодноразово повідомляла орендаря (відповідача у цій справі) про неможливість продовжити договір оренди земельної ділянки від 03.11.2006. При розгляді цієї справи судом встановлено, що зазначений договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.

Заявлений у даній справі позов про поновлення договору оренди земельної ділянки від 03.11.2006 мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає його право на поновлення договору, що мало наслідком порушення прав позивача. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив статтю 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (далі по тексту - Закону) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Договір оренди земельної ділянки укладено на 2 роки. Додатковою угодою № 3 від 07.12.2010 його дію продовжено до 17.11.2012.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надано статтею 33 Закону, якою визначено порядок та умови поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 03.11.2006 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В пункті 2.17. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" (161-14) не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що позивач у встановлений договором та Законом України "Про оренду землі" (161-14) строк звернувся до відповідача з листом про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на 5 років. Проте, до цього листа позивачем не додано проекту відповідної додаткової угоди, як того вимагає частина третя статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відповідні докази до матеріалів справи не залучені. Серед додатків до вказаного листа проект відповідної додаткової угоди не зазначено.

Вказаний лист відповідач отримав 20.09.2012, про що свідчить відбиток його штампу за вх. № В-1050, який міститься у правому нижньому куті листа (т.1., а.с.13, 37). У відповідь на цей лист відповідач проінформував позивача листом вих. № В-1050 від 17.10.2012 (т. 1, а.с. 38) про те, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди не додано.

В подальшому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням продовжити строк дії договору оренди. Відповідні листи позивача залучені до матеріалів справи (т. 1, а.с.15, 149, 161, 174-177).

Як вбачається з листів відповідача від 29.02.2012 № 1-49/228 (т. 1, а.с. 34, 35) та від 11.09.2012 № 1-49/1021(т. 1, а.с. 36), останній неодноразово повідомляв позивача про припинення дії договору і своє небажання поновлювати договір та про необхідність підготувати земельну ділянку для її повернення в стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.

Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем листів вих. № 11 від 13.03.2012 та вих. № 05-1/13 від 08.05.2013, останній звертався до відповідача з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки на 5 років, в той час як договір був укладений сторонами на 2 роки.

Зазначені обставини унеможливлюють в даному випадку застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору, у зв'язку з волевиявленням позивача щодо зміни істотних умов цього договору.

Судами обох інстанцій враховано відсутність у матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в передбачений законом строк. Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що проект додаткової угоди від позивача в передбачений законом строк він не отримував (т.1., а.с.21-23).

Господарські суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди), ним порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі". По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, сторони не достягли згоди щодо істотних умов договору.

Наведені обставини є достатніми для відмови у позові про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій не спростовані касатором у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.