Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.15 р. у справі № 910/29811/14 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 34169, 63 грн. основного боргу, 3044, 72 грн. 3 % річних, 536, 58 грн. пені, 6833, 93 грн. штрафу та 9246, 27 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.15 р. (головуючий Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Новіков М.М.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 16.03.15 р. та постанову від 02.06.15 р. скасувати, у позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на невірне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 13, 14, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 275 ГК України, п. п. 2.1, 2.2, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 р. № 190 (z0936-08) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

05.03.99 р. між ДКО "Київводоканал" правонаступником якого є позивач (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Квазар-3" (Абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6373/4-08, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та прийняти від абонента каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 р. № 65 (z0165-94) .

Згідно п. 2.2, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору

Відповідно п. 3.1, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

За пунктом 3.4, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів (п.3.6).

Згідно п. 3.7, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно п. п. 4.2, 4.3, за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми, а також пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Пунктом 5.1 погоджено, договір укладається з 05.03.99 р. по 05.05.09 р.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.5.2).

06.05.99 р. АЕК "Київенерго" (Енергопостачальна організація) та ЖБК "Квазар-3" (Абонент) укладено договір постачання теплової енергії у гарячій воді № 103-0141, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно додатку № 1 до договору ( п.2.2.1).

Листом № 08/6002 від 17.09.12 р. позивач повідомив, що з жовтня 2005 року розрахунковим департаментом для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку відповідачу відкрито код абонента 7-50707 для здійснення розрахунків за холодну воду, яка йде на приготування гарячої, а тому нарахування за спожиті послуги буде здійснюватися на 2 коди: 7-707 - за холодну воду, відповідний обсяг стоків та стоків гарячої води; 7-50707 - за холодну воду для приготування гарячої.

На виконання умов договору від 05.03.99р. № 6373/4-08 позивач з 01.11.11 р. по 30.06.14 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 161689, 98 грн., з яких: по коду 7-707 - на суму 111439, 23 грн., по коду 7-50707 - на суму 50250, 75 грн., що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за абонентськими кодами 7-707, 7-50707, довідкою ПАТ Банк "Радикал" № 8/15 від 31.01.15 р. по ЖБК "Квазар-3", реєстром дебетових повідомлень, розшифровками рахунків абонента, відомостями водовідведення ГВ по кодах та копіями актів про зняття показань з приладу обліку.

31.12.14р. ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" з позовом про стягнення 34169, 63 грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 6373/4-08 від 05.03.99 р. у період з 01.11.11р. по 30.06.14 р., 3044, 72 грн. 3 % річних, 536, 58 грн. пені, 6833, 93 грн. штрафу та 9246, 27 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.15 р. у справі № 910/29811/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.15 р. позов задоволено повністю.

Відповідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 275 ГК України передбачено, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 р. (z0936-08) затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.08 р. за № 936/15627 (z0936-08) , якими визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Правила № 190 (z0936-08) є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно п. 3.13 вказаних Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Пунктом 1.4 Правил № 190 (z0936-08) передбачено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 р. № 37 (z0402-02) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26.04.02 р. за N 403/6691 (z0403-02) (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2, Правила приймання № 37 (z0402-02) поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (Підприємства).

Положеннями п. 1.4 Правил приймання № 37 (z0402-02) визначено, абонентом Водоканалу є юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів) (абз.11 п. 1.4).

Відповідно п. 2.4 Правил приймання № 37 (z0402-02) підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Судами встановлено, що за договором № 103-0141 відповідач сплачує кошти за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника. При перевірці відділом розрахунків зі споживачами теплової енергії договорів по ОСББ та ЖБК оплат з призначенням платежу "за холодну воду, яка йде на приготування гарячої води" не виявлено (лист структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" від 13.10.14 р., а.с. 9, т.2). У період з 01.11.11 р. по 30.06.14 р. відповідачем за договором № 6373/4-08 надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 161689, 98 грн., з яких частково сплачено 127520,35 грн.

На думку колегії, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки не встановили за які саме послуги з водопостачання чи водовідведення виникла заборгованість відповідача у розмірі 34169, 63 грн., чи врегульовано договором № 6373/4-08 постачання позивачем питної холодної води для виготовлення гарячої та сплата її вартості, не з'ясували чи перебувають на балансі відповідача теплові пункти (котельні) та бойлери, з яких здійснюється постачання гарячої води кінцевим споживачам.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені рішення від 16.03.15 р. і постанова від 02.06.15 р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.