розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.15 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15 р.

у справі № 910/983/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київ

до першого відповідача Державної казначейської служби України, м Київ

другого відповідача ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, м. Київ

третього відповідача Головного управління СБУ в м. Києві та Київській області, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ "Крона-33", м. Київ

про стягнення коштів

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.15 р. у справі № 910/983/14 (головуючий Васильченко Т.В., судді Сташків Р.Б., Літвінова М.Є.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15 р. (головуючий Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 12.01.15 р. та постанову від 09.06.15 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 625, 1192 ЦК України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.08 р. у справі № 9/58, яка набрала законної сили 11.02.13 р., визнано незаконними дії представників ДПІ у Оболонському районі м. Києва та Управління СБУ в м. Києві щодо проведення огляду місця події 15.06.06 р., а саме: 3-го торгового місця в 69-му ряду ринку "Петрівка", що в м. Києві по вул. Вербовій, 23 та складанню відповідного протоколу огляду місця події і вилученню ними хутрових виробів в кількості 138 одиниць.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.03.09 р. у цивільній справі № 2-4046/2008, яке набрало законної сили 06.04.09 р., з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 стягнуто 157700 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі 15 хутряних виробів, вартістю 207700 грн., переданих 15.06.06р. ДПІ у Оболонському районі у м. Києві в кількості 138 одиниць на відповідальне зберігання ТОВ "Приватель" на підставі угоди № 9/5/06 від 14.06.06р. про зберігання та реалізацію безхазяйного майна, що належить або переходить у власність держави. У вказаному рішенні зазначено, що під час розгляду Солом'янським районним судом м. Києва кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки), останній сплатив позивачу 50000 грн.

В рішенні господарського суду міста Києва від 10.10.11 р. у справі № 19/65 встановлено, що під час огляду товарно-матеріальних цінностей, переданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва на відповідальне зберігання ТОВ "Крона-33", за актом № 21518/10/24-202 від 04.08.11 р. виявлено відсутність хутрових виробів в кількості 43 шт., в зв'язку з неналежними умовами зберігання майна 80 шт. виробів пошкоджені, загальна сума нестачі і псування майна складає 1447314 грн; з ТОВ "Крона-33" на користь ДПІ у Оболонському районі м. Києва за вказаним рішенням стягнуто 1631394,57 грн збитків.

Чинним рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.11 р. у справі № 6/152 зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва у п'ятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 123 хутряні вироби, вилучені на підставі протоколу огляду місця події від 15.06.06 р. На виконання вказаного рішення судом 12.12.11 р. видано наказ.

Чинною ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.14 р. у вищевказаній справі змінено спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.11 р., а саме, з другого відповідача на користь позивача стягнуто 1150058,40 грн. вартості 123 хутряних виробів. Визнано таким, що втратив чинність наказ від 12.12.11 р.

24.01.14 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення коштів Державного бюджету України в сумі 2679508, 48 грн. - майнової шкоди, завданої незаконними діями ДПІ у Оболонському районі у м. Києві та Головного управління СБУ в м. Києві та Київській області, з яких: 1217958, 40 грн. вартість незаконно вилученого майна (хутряних виробів в кількості 134 шт.) та 1461550, 08 грн. інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення розміру вимог від 05.12.14 р., а. с. 1-5, т. 3).

Ухвалою від 22.04.14 р. залучено до участі у справі другого відповідача - ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третього відповідача- Головне управління СБУ в м. Києві та Київській області, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ "Крона-33".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.15 р. у справі № 910/983/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15 р. у задоволенні позову відмовлено повністю за відсутністю підстав для додаткового стягнення вартості втраченого майна, як шкоди з Держави України, тому що це призведе до отримання коштів у подвійному розмірі, оскільки позивачем фактично реалізовано право на відшкодування вартості незаконно вилученого майна за судовими актами у справах № 2-4046/2008 та № 6/152, а доказів неможливості виконання цих рішень суду не надано; у стягненні інфляційних втрат відмовлено, так як обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції не виникає у випадках відшкодування збитків та шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 даної норми).

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. п. 5.2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського осуду України від 17.12.13 р. № 14 (v0014600-13) , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, рішеннями у справах № 2-4046/2008 та № 6/152, які набрали законної сили та підлягають обов'язковому виконанню в силу приписів ст. 115 ГПК України, вимоги позивача по відшкодуванню вартості втраченого майна (138 хутряних виробів, вилучених 15.06.06 р.) задоволені на загальну суму 1357758, 40 грн., відтак, на думку колегії, суди обґрунтовано відмовили у стягненні 1217958, 40 грн. шкоди за відсутністю підстав для повторного стягнення вказаних коштів.

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у стягненні інфляційних втрат, оскільки приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюються на зобов'язання, що виникли у зв'язку із завданням шкоди.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню в силі.