ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" про витребування майна (вантажного автомобіля MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G166581) з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі № 908/592/15-г (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (судді Чернота Л.Ф. -головуючий, Ломовцева Н.В., Попков Д.О.) рішення місцевого господарського суду змінено, а саме викладено резолютивну частину рішення у іншій редакції: зобов'язано відповідача повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 03.08.2015 на користь позивача вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G166581.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Судом одержано заяву від скаржника про долучення до матеріалів справи копії сертифікату Торгово-промислової палати України від 15.05.2015 № 4268 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

На заяву скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів Вищий господарський суд України зазначає, що в силу повноважень касаційної інстанції, які передбачені у статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Повноваження касаційної інстанції обмежуються перевіркою на підставі встановлених фактичних обставин застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. За наведених обставин, заява (клопотання) ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", яке подане через канцелярію суду, залишається у матеріалах справи без здійснення оцінки наданих доказів.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 26.04.2007 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" як лізингодавцем та ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу (оренди) № L639-04/07 (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору;

- сторонами підписана специфікація до Договору, яка передбачає: найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару;

- відповідно до акта приймання-передачі від 22.06.2007 лізингодавець передав у власність погоджений сторонами предмет лізингу, а саме вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166581;

- строк лiзингу складається з перiодiв лiзингу (з липня 2007 по червень 2012), зазначених у графiку платежiв (додаток №1 до договору), та не може бути менше одного року (пункт 1.2 Договору);

- пунктом 8.2.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору) сторонами погоджено, що лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу. Строк лізингу - це строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу;

- предмет лiзингу передається лiзингоодержувачу для використання у його господарській дiяльностi (пункт 1.3 Договору);

- вартiсть предмета лiзингу становить 344 637,25 грн., в том числi 20% ПДВ: 57 439,54 грн. (пункт 3.1 Договору);

- викупна вартiсть предмета лiзингу становить 3 446,37 грн., у тому числi 20% ПДВ: 574,40 грн. (пункт 3.3 Договору);

- пунктом 9.2 додатку № 4 до Договору передбачена можливість придбання у власність (викупу) предмета лізингу лізингоодержувачем на підставі договору купівлі-продажу (викупу);

- відповідно до додаткової угоди від 28.02.2014 лізингоодержувач визнав наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язався сплатити її в розмірі та строк, визначений сторонами в цій угоді. Розмір заборгованості та строки сплати визначені в таблиці до Додаткової угоди;

- згідно з пунктом 1.3 Додаткової угоди виконання зобов'язань/боргових зобов'язань за договором відстрочено, кінцева дата виконання лізингоодержувачем зобов'язань встановлена до 30.09.2014.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для повернення вантажного автомобіля MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G166581 позивачу після закінчення погодженого сторонами строку лізингу.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до приписів статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (приписи статей 525, 526 ЦК України).

У відповідності до пункту 7 частини другої статті 11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, беручи до уваги, що встановлений Договором строк лізингу закінчився, проте предмет лізингу не був ні викуплений відповідачем, ані повернутий позивачу, у зв'язку з чим порушені права позивача як власника майна, врахувавши відсутність тотожності у поняттях "строк лізингу" та "строк дії договору", - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення предмета лізингу позивачу у зв'язку із закінченням встановленого сторонами строку лізингу.

При цьому апеляційним господарським судом вірно враховано, що договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми пункту 7 частини другої статті 11 Закону унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння; набуття та збереження майна без достатньої правової підстави. Проте слушні зауваження скаржника у відповідній частині не можуть бути підставою для відмови з формальних причин у захисті порушеного права позивача як власника майна, у зв'язку з чим апеляційним господарським судом вірно визначено правову природу правовідносин сторін та здійснено належне формулювання способу судового захисту як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмета лізингу.

Посилання відповідача на продовження користування відповідачем предметом лізингу після закінчення строку лізингу та чинність Договору як правової підстави для володіння та користування предметом лізингу відповідачем правомірно відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на те, що положення статті 764 ЦК України (якою визначені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму) не підлягають застосуванню до договору фінансового лізингу, з урахуванням положень спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Крім того, сторонами спору не укладалися додаткові угоди до Договору щодо продовження визначеного Договором строку лізингу.

Доводи ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів, дослідження додаткових доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Твердження відповідача про фактичне знаходження предмета лізингу у зберігача майна за договором зберігання від 03.06.2014, який укладений відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ", а відповідно про неможливість повернення майна відповідачем, Вищий господарський суд України відхиляє у зв'язку з тим, що захист порушеного права лізингодавця на повернення об'єкта лізингу після закінчення строку лізингу не може залежати від виконання зобов'язання зберігачем майна стосовно лізингоодержувача.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини (акти тероризму на території міста Донецька та Донецької області), що унеможлюють виконання відповідачем зобов'язання з повернення предмета лізингу, який знаходиться на території міста Донецька, Вищий господарський суд України не бере до уваги у зв'язку з тим, що строк лізингу закінчився у червні 2012 року, відповідно обов'язок відповідача з повернення предмета лізингу виник після закінчення строку лізингу, а акти тероризму на території Донецька та Донецької області розпочалися у 2014 році. Крім того, наведені обставини не можуть бути правовою підставою для відмови у захисті порушеного права позивача, а впливають виключно на можливість виконання рішення суду.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи, якою змінено рішення місцевого господарського суду, відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015 зі справи № 908/592/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" - без задоволення.