Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року у справі № 922/5995/14 господарського суду Харківської області за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 170988,44 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: ОСОБА_3, дов. № 864 від 24.02.2015 року.

Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Відповідач) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі 170988,44 грн., згідно розрахунку величини пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року, у задоволенні позову Харківської міськради відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Харківська міськрада, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 9, 11, 14 - 16, 22, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 174, 224, 225, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 9, 71 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), ст.ст. 2, 34, 35, 39, 40 "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 2, 7, 10, 27, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 4-1, 12, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Представник ФОП ОСОБА_2, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Харківської міськради, викладених у касаційній скарзі, просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.04.2006 року між Головним управлінням економіки та комунального майна Харківської міськради (Управління) і ФОП ОСОБА_2 (Замовник) було укладено договір НОМЕР_1, за яким сторони, керуючись діючим порядком видачі технічних умов на проектування об'єктів будівництва та комплексного благоустрою територій у м. Харкові, затвердженим рішенням міськвиконкому від 17.09.2003 року № 889, уклали цей договір.

Відповідно до п. 1.1. договору НОМЕР_1, цей договір регулює відносини між сторонами стосовно умов по пайовій участі Замовника в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при будівництві тимчасової станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки, вулканізації та магазину автокосметики по АДРЕСА_1.

При цьому, пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.2. Договору НОМЕР_1 передбачалось, що до введення в експлуатацію об'єктів, зазначених в п. 1.1 цього договору Замовник виконує роботи по благоустрою прилеглої території та ремонту покриття проїжджої частини вул. Дербентської та будівництву тротуару уздовж відведеної території згідно ТУ управління з будівництва, ремонту та реконструкції міста від 09.02.2006 р. № 113 та зміну світильника на новий типу ЖКУ-250 біля об'єкту згідно з ТУ КП "Міськсвітло" від 11.10.05 р. № 283. До вводу до експлуатації об'єктів Замовник надає до Управління документи, що підтверджують виконання п. 2.1.1. цього договору. Управління готує висновок щодо виконання технічних умов по пайовій участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, який надається державній приймальній або державній технічній комісії при здачі об'єктів до експлуатації.

При невиконанні Замовником обов'язків, зазначених у п. 2.1.1. цього договору, Замовник сплачує до ВДК у м. Харкові пеню в розмірі 5% від вартості невиконаних робіт, зазначених у п. 2.1.1. цього договору за кожен день прострочення виконання (п. 3.1. договору НОМЕР_1).

В наступному, 28.04.2006 року між Харківською міськрадою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого (п.п. 1., 15.) Орендодавець на підставі рішення ХХХV сесії Харківської міськради ІV скликання від 27.04.2005 року № 78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорт, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва тимчасової станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки, вулканізації та магазину автокосметики (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації, а 31.05.2006 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова ФОП ОСОБА_2 було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва будівництва тимчасової станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки, вулканізації та магазину автокосметики по АДРЕСА_1 за № 06/225.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.10.2006 року у справі № 2-8224/06, яке набрало законноїсили, за ОСОБА_2 було визнано право власності на збудоване ним нерухоме майно - будівлю автомийки по АДРЕСА_1, літ. "А-1", загальною площею 169,2 кв.м.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 02.10.2013 року № ХК 143132740771, було прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, готовий до експлуатації, який включає влаштування станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки, вулканізації та магазину автокосметики по АДРЕСА_1, Замовником будівництва якого ФОП ОСОБА_2

Листами Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 22.11.2013 року № 631/0/114-13 і від 19.12.2013 року № 705/0/114-13 ФОП ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність виконання вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та направлено на підписання відповідний проект договору, проте відповіді на вказані листи Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від ФОП ОСОБА_2, не отримало.

Відповідно до розрахунку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міськради кошторисна вартість влаштування станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки, вулканізації та магазину автокосметики по АДРЕСА_1, які були прийняті в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.10.2013 року за № ХК 143132740771, становить 15554440,40 грн., а розмір пайової участі, що підлягає перерахуванню до місцевого бюджету, складає 170988,44 грн.

Вимогами Харківської міськради у даній справі є стягнення з ФОП ОСОБА_2 збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі 170988,44 грн., згідно розрахунку величини пайового внеску у розвиток інфраструктури, виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва, з посиланням на ст.ст. 3, 11, 14, 16, 22, 623 ЦК України (435-15) , ст.ст. 173, 174, 224, 225 ГК України, ст.ст. 2, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 2, 7, 10, 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та встановлених обставин справи, зокрема, про те, що Позивач не є суб'єктом господарювання, який може одержувати прибуток, що виключає можливість звернення з позовом до господарського суду про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), тоді як на Відповідача, після завершення забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на збудоване ним нерухоме майно - будівлю автомийки, розташовану за вказаною адресою, не поширюються вимоги ст. 40 згаданого Закону, норми якого, крім того, у випадку його невиконання не передбачають також і можливість стягнення збитків, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, відмовивши у його задоволенні.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року у справі № 922/5995/14 - без змін.