головуючого: Жукової Л.В. (доповідач), суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 904/430/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" про розірвання договору купівлі-продажу від 24.01.2013 р., повернення та визнання права власності на нерухоме майно за участю представників сторін: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 року у справі № 904/430/15 (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зміст укладеного між сторонами договору свідчить, що оплата здійснена ще до його підписання. Посилаючись на невиконання відповідачем істотної умови договору купівлі-продажу з оплати обумовленої в договорі вартості придбаного нерухомого майна, позивачем не надано жодних доказів невиконання п. 2.2 договору (підтвердження підписанням договору перерахування коштів за придбаний об'єкт). Враховуючи приписи статті 651 Цивільного кодексу України, факт істотного порушення умов договору повинен бути доведений стороною, яка посилається на істотність порушення. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, внаслідок невиконання відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості об'єкту нерухомості, значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року (головуючий суддя: Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 року у справі № 904/430/15 задоволено частково. Скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 року у справі № 904/430/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу від 24.01.2013 року та про повернення майна. Розірвано договір купівлі-продажу від 24.01.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою Т.В. 24.01.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 192. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-1, А'-1, загальною площею 119,4 кв.м, ґанок літ. а; гараж літ. Б-1 загальною площею 340,3 кв.м; майстерню літ. В-1 загальною площею 744,6 кв.м; склад літ. Г-1 загальною площею 187,1 кв.м; склад літ. Д-1, Д'-1, загальною площею 143,2 кв.м; склад літ. Е-1 загальною площею 87,0 кв.м, ґанок літ. е; склад літ. Ж-1 загальною площею 117,7 кв.м, ґанок літ. ж; убиральню літ. З; елетрощитову літ. И; навіси тимчасові літ. К, Л, М, О, П, Р, У, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Я; будівлі тимчасові літ. Н, Т; огорожа № 1-9, мостіння І, ІІ, про що видати наказ. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 року у справі № 904/430/15 залишено без змін. Стягнуто судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Сторони, згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 24.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати (продати) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти (купити) будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Маяковського (Ленінський район), будинок 43 (надалі - майно), на умовах цього договору і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Пунктом 1.2 договору передбачений опис об'єкта: адміністративна будівля літ. А-1, А'-1, загальною площею 119,4 кв.м., ґанок літ. а; гараж літ. Б-1 загальною площею 340,3 кв.м.; майстерня літ. В-1 загальною площею 744,6 кв.м.; склад літ. Г-1 загальною площею 187,1 кв.м.; склад літ.Д-1, Д'-1, загальною площею 143,2 кв.м.; склад літ. Е-1 загальною площею 87,0 кв.м., ґанок літ. е; склад літ. Ж-1 загальною площею 117,7 кв.м., ґанок літ. ж; убиральня літ. З; електрощитова літ. И; навіси тимчасові літ. К, Л, М, О, П, Р, У, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Я; будівлі тимчасові літ. Н, Т; огорожа № 1-9, мостіння І, II.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж вказаного майна за домовленістю сторін учиняється за 126 300 гривень. Зазначена ціна відповідає волевиявленню продавця та покупця, є остаточною і змінам після підписання цього договору не підлягає.

Вказану у п. 2.1 суму, тобто, 126 300,00 грн., покупець перерахував на рахунок продавця № 26000050501789 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299 до підписання цього договору (п.2.2 договору).

Своїми підписами на договорі продавець та покупець підтверджують факт створити правочин, текст якого сформульований в цьому договорі, та факт повного розрахунку за продане майно і відсутність будь-яких претензій фінансового характеру (п. 2.3 договору).

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України цей договір підлягає нотаріальному посвідченню. З моменту нотаріального посвідчення цього договору у відповідності зі статтею 182 Цивільного кодексу України, покупцю необхідно здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яку провадить нотаріус одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору. Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, і виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (п.4.5 договору).

Вказаний договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 192.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 24.01.2013 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" зареєстроване право власності на будівлі та споруди: адміністративна будівля літ.А-1, А'-1,загальною площею 119,4 кв.м, ґанок літ. а; гараж Б-1 загальною площею 340,3 кв.м; майстерня літ. В-1 загальною площею 774,6 кв.м; склад літ. Г-1 загальною площею 187,1 кв.м.; склад літ. Д-1, Д'-1, загальною площею 143,2 кв.м; склад літ. Е-1загальною площею 87,0 кв.м, ґанок літ.е; склад літ. Ж-1 загальною площею 117,7 кв.м., ґанок літ. ж; убиральня літ. З; електрощитові літ. И; навіси тимчасові літ. Н, Т; огорожа № 1-9, мостіння І, II, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Маяковського (Ленінський район) 6удинок, 43 на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2013 року.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України).

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2013 року позивачем передано нерухоме майно, оплату за придбане майно покупець мав перерахував на рахунок продавця № 26000050501789 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299 до підписання цього договору (п.2.2 договору).

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" розрахувалось перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" за товар (нерухоме майно) згідно договору купівлі-продажу. Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" ціни за товар є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу, що надає позивачу право на його розірвання у відповідності до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Несплата ціни товару впродовж 2 років, позбавляє позивача можливості отримати результат, на який останній розраховував при укладенні договору купівлі-продажу, а саме отримання коштів за продаж товару.

За таких обставин, вимога позивача про розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Отже, для зарахування зустрічних однорідних зобов'язань необхідно відсутність спору по цьому питанню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Спектр-1" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" із заявою про зарахування зустрічних вимог 01.02.2015 року, тобто після дати порушення провадження у даній справі.

Отже, застосування статті 601 Цивільного кодексу України за вимогою відповідача неможливе у зв'язку з розглядом судом справи про розірвання договору за яким пропонується зарахування вимог.

Відповідно до статті 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Матеріалами справи підтверджується факт переходу права власності на нерухоме майно (предмет договору купівлі-продажу) до покупця (відповідача).

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінено або розірвано у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями договорів купівлі-продажу не передбачено право продавця вимагати повернення переданого майна у разі несплати покупцем вартості майна.

Крім цього, з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу до відповідача перейшло право власності на продане майно, а відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 697 Цивільного кодексу України, позивач має право вимагати повернення від покупця товару, у разі, якщо до покупця не перейшло право власності на майно. Згідно з частинами 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення виконаного ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, а мають право на відшкодування збитків, завданих розірванням договору у зв'язку з істотним порушенням договору.

Між тим, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що підставою для набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно був договір купівлі-продажу від 24.01.2013 року, відносно якого апеляційний господарський суд дійшов до висновку про його розірвання, тобто відпала правова підстава, за якою відповідачем набуто право власності на нерухоме майно, апеляційний господарський суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Діно Групп" нерухомого майна.

Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.