Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі господарського суду № 908/1482/14 Запорізької області за заявою ТОВ "ВТБ-Брокеридж" до ТОВ "ВТБ-Брокеридж" про визнання банкрутом ліквідатор Лященко С.С. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.05.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву директора ТОВ "ВТБ-Брокеридж" (далі - боржника) Карпова Ю.С. про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВТБ-Брокеридж", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено його керівника - Карпова Ю.С., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лященка С.С., ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника та відкриття відносно нього процедури санації в порядку статті 94 Закону про банкрутство, зобов'язано керуючого санацією разом з розпорядником майна розглянути вимоги кредиторів та скласти реєстр вимог кредиторів, який подати до господарського суду в строк до 15.07.2014 року, призначено у справі попереднє засідання (том 1, а.с. 130 - 131).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Запорізької області від 22.07.2014 року затверджено реєстр конкурсних вимог кредиторів боржника з грошовими вимогами ТОВ "Внешторг" на суму 400 001, 55 грн. у четверту чергу задоволення, кредиторські вимоги ТОВ "Внешторг" на суму 1 218 грн. відхилено; ухвалено, що грошові вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в розмірі 4 615, 61 грн. погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, як такі, що їх не було заявлено з додержанням визначеного частиною 6 статті 94 Закону про банкрутство строку для пред'явлення конкурсних вимог до боржника, щодо якого здійснюється процедура санації його керівником (том 2, а.с. 45 - 46).

Постановою господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року (суддя Кричмаржевський В.А.) припинено процедуру санації боржника, припинено повноваження керуючого санацією Карпова Ю.С., визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лященка С.С., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру у справі, постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі (том 2, а.с. 125 - 126).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Дніпродзержинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову місцевого господарського суду від 23.10.2014 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та передчасністю його висновків про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову місцевого господарського суду від 23.10.2014 року у даній справі (том 2, а.с. 171 - 177). Апеляційний суд дійшов висновку, що заявник апеляційної скарги не є суб'єктом права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВТБ-Брокеридж".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 24.03.2015 року, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 210 Господарського кодексу України, статей 41, 44, 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), статей 4, 41 Закону про банкрутство, пункту 11.5. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (za562-11) , статей 4-1, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник доводить, що оскаржуване в апеляційному порядку судове рішення безпосередньо стосується прав Дніпродзержинської ОДПІ, оскільки зазначеним контролюючим органом в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВТБ-Брокеридж" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації ТОВ "Нафта Плюс Україна" та ПП "Міжрегіональна сервісна компанія" за період 201з року, результати якої оформлено актом № 1262/52-1/04-03-22-03-09/36942448 від 02.04.2014 року, було виявлено факт завищення підприємством-боржником податкових зобов'язань з податку на додану вартість у липні-серпні 2013 року на загальну суму 147 542, 63 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону про банкрутство, входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 ПК України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною 6 статті 94 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі санації боржника, що здійснюється його керівником, згідно якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з прийнятою у справі постановою про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури від 23.10.2014 року, Дніпродзержинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставини справи та передчасністю його висновків про відкриття ліквідаційної процедури у справі (том 2, а.с. 142 - 151).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2015 року відновлено контролюючому органу строк на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом від 23.10.2014 року, прийнято апеляційну скаргу скаржника до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.03.2015 року, який ухвалою апеляційного суду від 03.03.2015 року відкладено на 24.03.2015 року (том 2, а.с. 140 - 141, 163 - 164).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ухвалою суду першої інстанції від 02.06.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВТБ-Брокеридж" в порядку статті 94 Закону про банкрутство, відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено його керівника - Карпова Ю.С., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лященка С.С., оголошення про що опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 4509 від 03.06.2014 року (том 1, а.с. 130 - 131, 132).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючий орган, в якому боржник перебував на податковому обліку на момент порушення даної справи про банкрутство (том 1, а.с. 51), був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВТБ-Брокеридж" та введення відносно нього процедури санації в порядку статті 94 Закону про банкрутство шляхом надіслання господарським судом на адресу Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, копії ухвали про порушення провадження у даній справі від 02.06.2014 року (том 1, а.с. 131 - зворот), що дозволяло органу доходів і зборів прийняти податкове повідомлення-рішення про донарахування підприємству-боржнику податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 147 542, 63 грн., завищення яких було встановлено контролюючим органом в ході податкової перевірки боржника-платника податків у квітні 2014 року, та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство на підставі такого податкового повідомлення-рішення при належному виконанні своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

У судовому засіданні від 24.03.2015 року апеляційний суд встановив, що матеріалами даної справи не підтверджується звернення Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 6 статті 94 Закону про банкрутство. Також, зазначений контролюючий орган не подавав в адресу апеляційного суду доказів наявності грошових вимог до боржника на момент звернення з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом не стосується прав та обов'язків скаржника, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно положень статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року (v0015700-09) роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою органу доходів і зборів на постанову місцевого господарського суду від 23.10.2014 року та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на час прийняття місцевим господарським судом постанови від 23.10.2014 року та на момент звернення з апеляційною скаргою Дніпродзержинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, не довела порушення своїх прав, а тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі постанову про визнання боржника банкрутом.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду про неможливість оскарження Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області постанови про визнання боржника банкрутом в апеляційному порядку як такої, що не стосується її прав та обов'язків, з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судом апеляційної інстанції, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.