Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Управління (Відділу) освіти Зарічненської райдержадміністрації Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі господарського суду Рівненської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Захід" до Управління (Відділу) освіти, молоді та спорту Зарічненської райдержадміністрації Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про стягнення 186 200,00 грн заборгованості в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились; від третьої особи на стороні відповідача: не з'явились; від Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Рудак О.В. - посв. № 000355 від 20.07.2012;

Рішенням від 19.02.2014 господарського суду Рівненської області (суддя: Гудзенко Я.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА Рівненської області на користь ТОВ "Престиж-Захід" 186200,00 грн. основного боргу та 3724,00 грн. судового збору.

Постановою від 04.06.2015 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Павлюк І.Ю. - головуючий, Мамаченко Ю.А., Саврій В.А.) рішення від 19.02.2014 господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором на виконання проектних робіт. Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Управління (Відділу) освіти Зарічненської РДА Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 530, 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 23, 48, 70 Бюджетного кодексу України; ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що договір на виконання проектних робіт № 04/11 від 02.11.2012 укладений за відсутності бюджетних призначень та асигнувань, що суперечить вказаним вище нормам Бюджетного кодексу України (2456-17) та відповідно ст. 116 Бюджетного кодексу України є порушенням бюджетного законодавства.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 02.11.2012 ТОВ "Престиж-Захід" (виконавець) та Відділ освіти Зарічненської РДА (замовник) уклали договір № 04/11 на виконання проектних робіт, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах договору, своїми силами та засобами, за завданням Відділу освіти Зарічненської РДА і за його рахунок розробити проектну документацію, передбачену проектувальником, в тому числі провести експертизу, енергоаудит та розрахунок викиду СО2 (документація) на наступні проекти: капітальний ремонт будівель (санація) загальноосвітніх шкіл району.

Відповідно розділу 2 договору ціна вказаних проектних робіт включає відшкодування витрат позивача та плату за виконані ним роботи і становить 186200,00 грн. в т.ч. 20% ПДВ. Замовник сплачує позивачу аванс у розмірі 30 % від загальної суми договору.

Розділом 3 договору сторони передбачили права та обов'язки сторін, за яким замовник зобов'язується вчасно передати позивачу передбачені п.1.2. договору документи та всіляко сприяти у виконанні проектних робіт; в обумовлений строк провести оплату виконаних проектних робіт; здійснити приймання результатів проектних робіт в порядку та на умовах, визначених договором.

Виконавець зобов'язався, зокрема в обумовлений договором строк виконати проектні роботи і передати замовнику їх результати та документацію; забезпечити якість проектних робіт згідно з вимогами замовника.

За п.п.6.2 та 6.3 договору, строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. договору, зокрема підписання та скріплення печатками, закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір підписаний та скріплений відтисками печаток сторін.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно умов договору № 04/11 від 02.11.2012 кошториси на виготовлення проекту та кошторисної документації на "Розрахунок скорочення викидів парникових газів при санації будівель" по об'єктах вказаних у п.1.1 договору є додатками №№ 1-28 до даного договору, в яких визначено загальну кошторисну вартість виконаних робіт в загальній сумі 186200,00 грн. Додатки підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Наказом Державного агентства екологічних інвестицій України № 542 від 29.12.2012 схвалено проекти цільових екологічних (зелених) інвестицій, що розроблені позивачем згідно договору № 04/11 від 02.11.2012 на виконання проектних робіт.

Як встановлено господарськими судами, позивач належним чином виконав зобов'язання за вказаним вище договором, що підтверджується актами виконаних робіт №№ 1-28 за грудень 2012 року на загальну суму 186200,00 грн. Однак, відповідач прийняті за договором зобов'язання не виконав, виконані проектні роботи не оплатив.

16.04.2013 ТОВ "Престиж-Захід" звернулося до Відділу освіти Зарічненської РДА з претензією про сплату заборгованості в сумі 186200,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 887 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За ст. 889 Цивільного кодексу України, зокрема замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як уже вказувалось вище господарськими судами встановлено, що позивачем роботи за договором № 04/11від 02.11.2012 виконано в повному обсязі. Акти виконаних робіт підписані замовником та підрядником, скріплені печатками. З боку замовника акти виконаних робіт, підписані без зауважень та заперечень. Акти виконаних робіт за обсягами та вартості робіт повністю відповідають кошторисам № 1-№ 28 на виготовлення проекту, які є невід'ємними частинами договору. Проектна документація схвалена Державним агентством екологічних інвестицій України, наказ № 542 від 29.12.2012.

За приписами ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 зі справи № 11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи вказав, що касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо не оплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі ч.2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.ч.1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтовано висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.