головуючого: Удовиченка О.С. суддів: Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 903/351/14 господарського суду Волинської області за позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс"; 2. Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" про визнання недійним договору купівлі-продажу в судовому засіданні взяли участь представники : ТОВ "Тірас-Арс" - Батюсь Т.В., ПАТ "Укртранснафта" - Кость І.Ю.

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі - ПАТ "Укртранснафта") звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нафти від 13.12.2011 № 13/12-1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (далі - ТОВ "Тірас-Арс") та Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (далі - МПП ВКФ " Інвест-VEZ "). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення зазначеним договором прав та законних інтересів ПАТ "Укртранснафта" як підприємства, яке забезпечує транспортування магістральними трубопроводами нафти, яку приймає від власників нафти та від суміжних підприємств та забезпечує її зберігання, веде облік кількості нафти, контролює її якісні характеристики, забезпечує її здавання споживачам/ підприємствам. З урахуванням заяви від 23.05.2014, позивач посилався на недодержання в момент укладення спірного договору вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст.ст. 658, 662, 664 ЦК України та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Так, як зазначає позивач, продавець за спірним договором купівлі-продажу, не був власником відчужуваної за цим договором нафти; умови спірного договору не встановлюють момент здачі товару перевізникові, місце передачі товару. Крім того, згідно з положеннями ст.ст. 16, 185 Податкового кодексу України, продаж високосірчаної нафти на території України є оподатковуваною операцією, водночас, ціна спірного договору визначена без ПДВ.

Справа розглядалася судами неодноразова.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.03.2015 (колегія суддів: Костюк С.В., Слупко В.Л., Якушева І.О.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м. загальною вартістю 171000000,00 грн. укладений 13.12.2011 за № 13/12-11 між МПП ВКФ "Іневст-VEZ" та ТОВ "Тірас-Арс".

В обґрунтування рішення суд першої інстанції встановив, що оспорюваний правочин спрямований сторонами договору на незаконне заволодіння нафтою, яка відповідно до спірного договору знаходиться на ділянці нафтопроводу "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон", є власністю держави та порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 207 ГК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (колегія суддів:Демидюк О.О., Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено факт порушення прав та законних інтересів позивача укладенням спірного договору, оскільки позивач не надав правоустановюючих документів на нафту, яка є предметом спірного договору; заявлення ТОВ "Тірас -Арс" цивільного позову до ПАТ "Укртранснафта" про визнання ТОВ "Тірас-Арс" власником нафти, що знаходиться в резервуарах № 2,4,6 НПС "Снігурівка" філії "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" в кримінальному провадженні не свідчить про порушення прав позивача; сторони правочину не оспорюють спірний правочин, а тому відсутні правові підстави для визнання спірного правочину недійсним.

ПАТ "Укртранснафта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015, рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм процесуального права, зокрема: ст.ст. 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства,; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2011 між МП "ВКФ "Інвест-VEZ" (продавець) та ТОВ "Тірас-Арс" (покупець) укладено договір № 13/12-11 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. (а.с.82-83 т.1).

Пунктом 4.1 договору зазначено, що товар постачається за його місцезнаходженням, а саме: магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).

Таким чином, договором визначено місцезнаходження товару, який є предметом спірного правочину, а саме магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).

Судом першої інстанції встановлено, що власником магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" є держава, яка передала його у користування ПАТ "Укртранснафта".

ПАТ "Укртранснафта" утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року № 256-р (256-2001-р) внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Даним розпорядженням НАК "Нафтогаз України" передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (747-98-п) .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2001 році технологічна нафта передана на баланс ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується "Инвентаризационной описью товарно-материальных ценностей" станом на 01.09.2001. З моменту заповнення магістральних нафтопроводів технологічною нафтою (введення їх в експлуатацію після будівництва), у останніх, згідно з чинними в Україні нормативними документами, проводиться інвентаризація нафти

згідно з Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496 (z0805-08) (далі - Інструкція).

На підставі договору від 25.06.2010 № 25 ТОВ "Контроль-Сервіс" проведено незалежну інвентаризацію нафти, яка знаходиться в нафтопровідній системі ПАТ "Укртранснафта". За результатами незалежних досліджень складено акти інвентаризацій нафти, зведені акти та зведені відомості. Судом першої інстанції встановлено, що за період 2010-2012 років, нафта такого контрагента як МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" у магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" не передавалась. Крім того, договори на транспортування нафти магістральними нафтопроводами між МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" та ПАТ "Укртранснафта" не укладались. За даних обставин ПАТ "Укртранснафта" не могло відчужити нафту, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" МПП "ВКФ "Інвест-VEZ".

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з градуювальними таблицями об'єм лінійної частини ділянки "Снігурівка-Херсон" км 289 - км 355,2 МН "Кременчук-Херсон" становить 25721,128 куб. м, а отже не може вмістити 40 тис. куб.м. Окрім того, на ділянці нафтопроводу "Снігурівка-Херсон" перебувала технологічна нафта, яка знаходиться на балансі ПАТ "Укртранснафта", наявність якої підтверджено протоколами випробувань від 04.07.2014 р. №№ 97/1/П14, 97/2/П-14, 97/3/П-14, 97/4-П-14, 97/5П-14, 97/6/П/-14 та актом позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укратранснафта" за період з 01.01.2001 по 21.03.2014 № 09-30/2236 від 17.06.2014, наданих УМВС в Херсонській області на виконання ухвали суду від 10.03.2015. Крім того, судом встановлено, що нафта, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі може бути передана лише у вузлі обліку нафти за участю перевізника, а не як визначено спірним договором, у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).

Таким чином, спірний договір містить суперечливі умови та умови, які суперечать вимогам Інструкції, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Частиною 1 ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що спірним договором порушуються права позивача враховуючи наступні обставини.

Згідно рішення господарського суду Рівненської області від 29.11.2011 у справі 5019/2644/11 за МПП "Інвест-VEZ" визнано право власності на високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСт 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м., загальною вартістю 171 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), що знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон", ділянці "Херсон-Снігурівка" км.289-км.365.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначене рішення приймалося без участі позивача як обов'язкового учасника правовідносин з приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон". Втім, внаслідок зазначеного рішення у позивача виникав обов'язок здійснити транспортування чи відпуск нафти.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.12.2011 за заявою ТОВ "Континіум-Укр-Ресурс" порушено провадження у справі № 5019/2831/11 про банкрутство МПП ВКФ"Інвест-VEZ".

Постановою господарського суду Рівненської області від 18.07.2012 визнано банкрутом МПП ВКФ"Інвест-VEZ" та відкрито ліквідаційну процедуру. Запис про державну реєстрацію припинення МПП ВКФ"Інвест-VEZ" від 03.10.2012 вчинено Реєстраційною службою Рівненського міську правління юстиції.

Провадження у справі 5019/2644/11 про визнання права власності у зв'язку з цим припинено.

В результаті чого, за цивільним позовом, поданого відповідачем в кримінальному провадженні № 12014230020001086 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" ставить наступні вимоги.

- визнати ТзОВ "Тірас-Арс" власником нафти, що знаходиться в резервуарах № № 2,4,6 НПС "Снігурівка" філії "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" за адресою с.Кобзарці, Снігурівського району, Миколаївської області;

- зобовязати філію "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" надати безперешкодний доступ працівникам або представникам ТзОВ "Тірас-Арс" до належної йому нафти, яка знаходиться в резервуарах №№ 2,4,6 НПС "Снігурівка", розташованих за адресою с. Кобзарці, Снігурівського району, Миколаївської області для здійснення технологічних робіт по контролю за станом нафти;

- зобовязати філію "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" здійснити відвантаження ТзОВ "Тірас-Арс" всієї нафти, що знаходиться в резервуарах №№ 2,4,6 НПС "Снігурівка" розташованих за адресою: с.Кобзарці, Снігурівського району, Миколаївської області.

Таким чином, спірний правочин тягне правові наслідки для позивача, а, отже в силу ст. 1 ГПК України його право потребує захисту.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Судом першої інстанції на підставі наявних доказів встановлено, що МПП ВКФ "Інвест-VEZ" не має права власності на нафту, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), а, отже, договір купівлі-продажу суперечить вимогам ст. 658 ЦК України. Крім того, враховуючи те, що продаж високосірчаної нафти на території України за договорами купівлі-продажу є оподатковуваною операцією, втім спірний договір не містив ціни нафти з урахуванням ПДВ (п.п. 3.1, 3.2 угоди). Відповідно зазначені положення договору купівлі-продажу порушують норми ст. 17 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 185 Податкового кодексу України. Крім того, ТОВ "Тірас-Арс" анульовано реєстрацію платника ПДВ - 31.12.2010, а МПП "ВКФ"Інвест-VEZ" - 04.02.2011 року, оспорюваний договір купівлі-продажу укладено 13.12.2011.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції повно всебічно об'єктивно на підставі наявних матеріалів справи вирішено спір, при цьому встановлено порушення прав позивача спірним правочином, невідповідність спірного правочину нормам чинного цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, згідно ч.1 ст. 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, в порушення вищенаведених норм, скасував рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального права, при цьому судом не зазначено які саме норми матеріального права порушено судом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції посилаючись на обставини справи, зазначив про недоведення позивачем порушеного його права укладанням спірного договору, виходячи лише з того, що позивачем не надано правоустановлюючих документів на товар - нафту, яка є предметом спірного договору.

При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги обставини зазначені у договорі про місцезнаходження нафти магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" та вимог ТОВ "Тірас-Арс", викладених у цивільному позові в межах кримінального провадження, невідповідність спірного договору вимогам ст. 207 ГК України, ст. 658 ЦК України, ст. 203, 215 ЦК України, ст. 17 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 185 Податкового кодексу України, Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України".

За таких обставин, колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що не відповідає нормам процесуального права ст.ст. 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) та винесена без урахування норм матеріального права: ст. 207 ГК України, ст. 658 ЦК України, ст. 203, 215 ЦК України, ст. 17 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 185 Податкового кодексу України, а помилково скасоване рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015 підлягає залишенню в силі.