Головуючого судді: Панової І.Ю. суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянув касаційні скарги Вороновської Катерини Василівни Арбітражного керуючого (ліквідатора) Бразалук Світлани Сергіївни на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Приватного підприємства "Ода Трейд Плюс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання банкрутом, За участю представників сторін: від Товарної біржі "Катеринославська"- Катеринославська І.В., довіреність № 0408-1 від 04.08.2015 року, Арбітражний керуючий (ліквідатор) Бразалук С.С.,

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року (суддя Полєв Д.М.) у справі № 29/5005/17496/2011 задоволено частково заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції про визнання результатів аукціону з продажу майна банкрута від 11.07.2014 року недійсними. Визнано недійсними результати аукціону проведеного Товарною біржею "Катеринославська" з продажу майна банкрута фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, який відбувся 11.07.2014 року, а саме нерухомого майна у складі: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; загальна площа 282,8 кв.м., житлова площа 141,9 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 1530 кв.м., на якій розташоване зазначене майно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року ( колегія у складі суду : головуючий суддя - Білецька Л.М., суддя - Верхогляд Т.А., суддя - Парусніков Ю.Б.) в задоволенні вимог апеляційної скарги Вороновської Катерини Василівни на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 відмовлено.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 змінено. Доповнено резолютивну частину ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року третім та четвертим абзацами:

"Стягнути на користь Вороновської Катерини Василівни суму в розмірі 787 340,55 грн.: з товарної біржі "Катеринославська" - 602 083,95 грн., з арбітражного керуючого Бразалук С.С. - 185 256,60 грн.".

"Стягнути з арбітражного керуючого Бразалук С.С. на користь Державного бюджету України судові витрати в розмірі 15 746,81 грн.".

В решті ухвалу залишено без змін.

Не погодившись з господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011, Вороновська Катерина Василівна та Арбітражний керуючий (ліквідатор) Бразалук Світлана Сергіївна звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржники посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ч.5 ст. 44, ч.3 ст. 65, ч.1 ст. 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та норм процесуального права, а саме, ст.ст. 32, 33, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 задоволено клопотання Товарної біржі "Катеринославська" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Товарна біржа "Катеринославська" ( далі - Біржа) у відзивах на касаційні скарги та представник Біржі в судовому засіданні доводи та вимоги касаційної скарги Вороновської К.В. підтримав частково, крім питання, щодо розподілу судових витрат. В цій частині погодився з висновками апеляційного суду. Стосовно доводів касаційної скарги Арбітражного керуючого (ліквідатора) Бразалук С.С., зазначено, що твердження даного скаржника про те, що кошти від продажу майна боржника в сумі 787340,55 грн. знаходяться на рахунку ТБ "Катеринославська" є невірними, а висновки суду апеляційної інстанції в цій частині - обґрунтовані.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 17.08.2015 року для розгляду справи № 29/5005/17496/2011 господарського суду Дніпропетровської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Панова І.Ю., судді: Білошкап О.В., Погребняк В.Я.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників судового процесу в режимі відеоконференції, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року у справі № 29/5005/17496/2011 фізичну особу - підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом; відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на один рік, до 27.12.2012 року; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бразалук С.С.

11.12.2012 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ( далі - Банк) звернувся до суду з заявою про виключення з ліквідаційної маси майно Дубінченко Станіслава Володимировича, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2013 року (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року) відмовлено у задоволенні заяви Банку про виключення майна зі складу ліквідаційної маси.

09.09.2013 року на зборах кредиторів (по п'ятому питанню) прийнято рішення здійснювати продаж майна, належного фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7, шляхом проведення торгів у формі аукціону. У зборах прийняв участь представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції за довіреністю від 24.04.2013 року № 994/13 Олексюк М.М. (головний юрисконсульт).

08.02.2014 року збори кредиторів вирішили: затвердити організатора аукціону з продажу майна банкрута - товарну біржу "Катеринославська"; встановити винагороду організатору торгів з продажу майна у розмірі 12 відсотків від реалізованого майна банкрута; здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора боржника) в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень; встановити додаткову винагороду в розмірі 3 відсотків від обсягу погашених вимог заставного кредитора.

10.02.2014 року розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, лот № 1 - цілісний майновий комплекс, який складається з житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, та земельної ділянки. Початкова вартість продажу - 5 437 137,00 грн., без зниження початкової вартості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 року у справі № 29/5005/17496/2011 визнано організатора аукціону Товарну біржу "Катеринославська" учасником провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

28.03.2014 року між ліквідатором (замовником) та організатором аукціону - товарною біржею "Катеринославська" укладено договір про підготовку та проведення аукціону з продажу майна боржника.

У зв'язку з відсутністю заяв на участь у аукціоні з продажу майна боржника (термін сплив 03.06.2014 року), товарною біржею прийнято рішення про визнання аукціону з продажу майна боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, який призначено на 11.06.2014 року, таким, що не відбувся.

Товарною біржею "Катеринославська" оголошено про проведення 11.07.2014 року повторного аукціону з продажу майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 з можливістю зниження початкової вартості Лот № 1 - нерухоме майно у складі житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, та земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно . Початкова вартість продажу встановлена 1 543 805,00 грн.

За повідомленням Товарної біржі № 1507-03 від 15.07.2014 року, за результатами аукціону від 11.07.2014 року громадянка України Вороновська К.В. визнана переможцем повторного аукціону з продажу майна боржника, та сплатила 14.07.2014 року, в повному обсязі, запропоновану нею ціну продажу майна у розмірі 787 340, 55 грн., без ПДВ, на умовах, зазначених в Протоколі №1 від 11.07.2014 року про проведення аукціону.

16.07.2014 року ліквідатором (замовник аукціону) та покупцем Вороновською К.В. підписано Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно у складі: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами: загальною площею 282,8 кв.м., житлова 141,9 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0.153 га.

03.09.2014 року Банк (заставний кредитор) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання результату аукціону недійсним, в обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення положень статті 65 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції Закону від 22.12.2011 року N 4212-VI (4212-17) ), в частині можливостей зменшення вартості майна на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідного попереднього аукціону, що має становити 4 349 710,20 грн., а не 1 543 805,00 грн., як про це зазначено в оголошенні. Просив визнати недійсними аукціон від 11.07.2014 року, договір купівлі - продажу та зобов'язати ліквідатора повернути Вороновській К.В. сплачені кошти в розмірі 787 340,55 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 року у справі № 29/5005/17496/2011 у задоволенні заяви Банку про визнання аукціону з продажу майна банкрута від 11.07.2014 року недійсним - відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заявником невірно обраний спосіб захисту.

09.12.2014 року Банк (заставний кредитор) повторно звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою № 4851 від 05.12.2014 року про визнання результату аукціону недійсним. Заявник просив суд: визнати результат аукціону з продажу майна боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, який відбувся 11.07.2014 року та проведений Біржею недійсним; визнати недійсним акт про передання права власності на куплене нерухоме майно боржника; зобов'язати ліквідатора - арбітражного керуючого Бразалук С.С. повернути переможцю Вороновській К.В. сплачені кошти в розмірі 787 340,55 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 задоволено частково заяву Банкук про визнання результатів аукціону з продажу майна банкрута від 11.07.2014 року недійсними. Визнано недійсними результати аукціону проведеного Біржею з продажу майна банкрута фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, який відбувся 11.07.2014 року, а саме нерухомого майна у складі: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; загальна площа 282,8кв.м., житлова площа 141,9 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 1530 кв.м., на якій розташоване зазначене майно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року в задоволенні вимог апеляційної скарги Вороновської Катерини Василівни на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 відмовлено.

В решті ухвалу залишено без змін.

Приймаючи рішення про визнання результату аукціону від 11.07.2014 року недійсним, суди виходили з того, що зазначене у Лоті № 1 майно - цілісний майновий комплекс, який складається з житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, та земельна ділянка та Лот № 1 - нерухоме майно у складі житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, та земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно є одним і тим же майном, розташованим в АДРЕСА_1, воно ж - "предмет іпотеки" за Договором іпотеки № 014/127357/3161/85/1. У договорі доручення № 28/03-МБ від 28.03.2014 року сторонами не визначено зниження початкової вартості майна при проведенні аукціону. Замовником аукціону (ліквідатором) невірно визначена початкова ціна на повторному аукціоні, яка повинна бути зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно до попереднього аукціону. Початкова вартість майна банкрута встановлена в розмірі 5 437 137,75 грн., вартість майна, із урахуванням двадцяти відсотковою знижкою, становить 4 349 710,00 грн.

Щодо вимог Банку про визнання недійсним акту про передання права власності на куплене нерухоме майно боржника, суди попередніх інстанцій визначили, що за своєю правовою природою акт про передання права власності на нерухоме майно не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не вказаний серед способів захисту, перелічених у статті 16 Цивільного кодексу України, він тільки є проміжним документом для видачі покупцю свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому Законом про банкрутство (стаття 75 Закону).

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив помилковість висновку господарського суду, що продаж майна здійснено без згоди кредитора. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що збори кредиторів, що відбулися 09.09.2013 року, надали згоду на продаж майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, шляхом проведення торгів у формі аукціону. Повноважний представник Банку прийняв участь у вказаних зборах кредиторів, що підтверджується протоколом зборів кредиторів від 09.09.2013 року.

Крім того, апеляційний суд встановив, що розглядаючи заяву Банку від 05.12.2014 року про визнання результату аукціону недійсним, суд першої інстанції не звернув увагу на заявлену вимогу про зобов'язання ліквідатора Бразалук С.С. повернути Вороновській К.В. сплачені кошти в розмірі 787 340,55 грн., та не розглянув її.

Суд апеляційної інстанції розглянув дану вимогу та прийшов до висновку, що, оскільки, грошові кошти частково надійшли до арбітражного керуючого, а частково на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, право власності оформлено не було і будинок Вороновській К.В. не передано, то з Біржі підлягає стягненню на її користь сума в розмірі 602 083,95 грн., а з арбітражного керуючого Бразалук С.С. - 185 256,60 грн.

Також, апеляційний суд, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, поклав судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 15 746,81 грн. в дохід Державного бюджету на ліквідатора Бразалук С.С., оскільки остання є замовником аукціону і відповідальною особою за формування ціни, а відтак і винною особою у заниженні оцінки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції, щодо розгляду вимоги про зобов'язання ліквідатора - арбітражного керуючого Бразалук С.С. повернути переможцю Вороновській К.В. сплачені кошти в розмірі 787 340,55 грн. та вирішення питання про розподіл судових витрат передчасними з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З 19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) року.

Відповідно до п. 11 Розділу X "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" положення Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції чинній з 19.01.2013 року) застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону (2343-12) , що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Отже, господарськими судами було вірно застосовані норми Закону про банкрутство (2343-12) в редакції після 19.01.2013 року.

Частинами 1, 2 статті 43 Закону про банкрутство визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до частини 5 статті 44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Порядок проведення аукціонів та зниження початкової вартості майна, що продається на аукціоні, визначений Законом про банкрутство (2343-12) .

Статтями 65, 66 Закону про банкрутство передбачено, що вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону. У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості. При цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Можливості проведення третього повторного аукціону Законом не передбачено.

За приписами ч.8 ст.44 Закону про банкрутство спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство (2343-12) , а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується під час касаційного провадження, в даному випадку 11.07.2014 року було проведено повторний аукціон.

При цьому, судами вірно встановлено, що визначене предметом первісного аукціону (Лот № 1) майно - цілісний майновий комплекс, який складається з житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, та земельна ділянка та предмет повторного аукціону 11.07.2014 року ( Лот № 1) - нерухоме майно у складі житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, та земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно,- є одним і тим же майном, розташованим в АДРЕСА_1, воно ж - "предмет іпотеки" за Договором іпотеки № 014/127357/3161/85/1.

З матеріалів справи вбачається, що початкова вартість майна банкрута, що підлягає продажу з аукціону, встановлена 5 437137,00 грн. без зниження початкової вартості. Первісний аукціон не відбувся у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні, призначеному на 11.06.2014 року.

Статтею 65 Закону про банкрутство передбачено можливість зменшення вартості на повторному аукціоні лише на 20 відсотків щодо початкової вартості, що більше, ніж ціна продажу. Гранична вартість зниження ціни складає 50 відсотків початкової вартості, вказаної у оголошенні про проведення аукціону. Інша оцінка законом не передбачена.

Проте, в порушення вищенаведених норм Закону про банкрутство (2343-12) , при повторному аукціоні, призначеному на 11.07.2014 року, початкова вартість продажу нерухомого майна у складі: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; загальна площа 282,8 кв.м, житлова площа 141,9 кв.м та земельна ділянка загальною площею 1530 кв.м, кадастровий номер - 1221486200-05-011-0045, на якій розташоване зазначене нерухоме майно,- встановлено у розмірі 1 543 805,00 грн., без ПДВ.

При цьому, судами встановлено, що Договором-доручення № 28/03-МБ від 28.03.2014 року сторонами не визначено порядок зниження початкової вартості майна при проведенні аукціону.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що замовником аукціону (ліквідатором) невірно визначено початкову вартість майна на повторному аукціоні, яка повинна бути зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно до попереднього аукціону та має становити 4349710,20 грн.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій правомірно визнані недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута у даній справі, що відбувся 11.07.2014 року.

Також, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції що Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно є проміжним документом для видачі покупцю свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом (стаття 75 Закону) та лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено наявність згоди заставного кредитора - Банку на продаж заставного майна, оскільки останнє є єдиним майном в ліквідаційній масі та збори кредиторів, в яких приймав участь повноважний представник Банку, надали згоду на продаж майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, шляхом проведення торгів у формі аукціону ( протокол зборів кредиторів від 09.09.2013 року).

Поряд з наведеним, слід звернути увагу на те, що однією з вимог Банку в заяві від 05.12.2014 року є зобов'язання ліквідатора - арбітражного керуючого Бразалук С.С. повернути переможцю Вороновській К.В. сплачені кошти в розмірі 787 340,55 грн.

Проте, як це вірно встановлено апеляційним судом та вбачається з тексту ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року, означена вимога судом першої інстанції розглянута не була.

Враховуючи повноваження та межі перегляду справи в апеляційному порядку, визначені приписами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний суд розглянув вимогу банку про зобов'язання ліквідатора - арбітражного керуючого Бразалук С.С. повернути переможцю Вороновській К.В. сплачені кошти в розмірі 787 340,55 грн.

При цьому, апеляційний суд встановив, що грошові кошти, сплачені Вороновською К.В., частково надійшли до арбітражного керуючого, а частково на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_7. Застосувавши реституцію для захисту прав Вороновської К.В., суд прийняв рішення, що оскільки право власності оформлено не було і будинок Вороновській К.В. не передано, то з товарної біржі "Катеринославська" підлягає стягненню на її користь сума в розмірі 602 083,95 грн., а з арбітражного керуючого Бразалук С.С. - 185 256,60 грн.

Висновки апеляційного суду в цій частині колегія суддів Вищого господарського суду вважає передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до приписів ч.ч.7, 8 ст. 41 Закону про банкрутство під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Проте, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення в частині стягнення грошових коштів на користь переможця аукціону, не дослідив та не надав належної правової оцінки умовам Договору-доручення від 28.03.2014 року та Додатковим угодам до нього в частинах, що регулюють оплату за придбане на аукціоні майно, не встановив, на підставі належних та допустимих доказів, фактичне надходження такої оплати на певні рахунки та її фактичний розмір. Крім того, встановивши в мотивувальній частині постанови, що грошові кошти, сплачені Вороновською К.В., частково надійшли до арбітражного керуючого, та частково на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, прийняв рішення стягнути на користь Вороновської К.В. з Біржі суму в розмірі 602 083,95 грн., та з арбітражного керуючого Бразалук С.С. - 185 256,60 грн. При цьому, апеляційний суд не навів правового обґрунтування прийнятого рішення та застосування, в даному випадку, наслідків недійсності правочину.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року в частині стягнення грошових коштів, що були сплачені переможцем аукціону ОСОБА_11, на її користь підлягає скасуванню, а справа, враховуючи той факт, що означена вимога Банку не була розглянута по суті судом першої інстанції, направленню у скасованій частині на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи скасування рішення апеляційної інстанції щодо стягнення грошових коштів, сплачених переможцем аукціону, розподіл судових витрат та покладення обов'язку сплатити судовий збір на ліквідатора є передчасним, а від так постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року в цій частині, також, підлягає скасуванню.

Згідно з приписами п. 3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Під час нового розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення. За результатами нового розгляду, суду належить здійснити, в порядку ст. 49 ГПК України, перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційні скарги Вороновської Катерини Василівни та Арбітражного керуючого (ліквідатора) Бразалук Світлани Сергіївни задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року у справі № 29/5005/17496/2011 скасувати частково, в частині стягнення на користь Вороновської Катерини Василівни з товарної біржі "Катеринославська" 602 083,95 грн., з арбітражного керуючого Бразалук С.С. - 185 256,60 грн., а також, в частині стягнення з арбітражного керуючого Бразалук С.С. на користь Державного бюджету України судові витрати в розмірі 15 746,81 грн.