Постановою господарського суду м. Києва від 25.03.2015 (суддя Івченко А.М.) припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс"; припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.) постанову господарського суду м. Києва від 25.03.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Піреус Банк МКБ" просить скасувати постанови господарського суду м. Києва від 25.03.2015 та Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015, прийняти нове рішення, яким продовжити строк процедури розпорядження майном боржника, припинити повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Поповича Д.М. та призначити розпорядником майна Гусара І.О. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 26, 27, 37, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 105 ГПК України.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Попович Д.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів, які б спростували касаційну скаргу. Судова колегія, обговоривши дане клопотання, не знаходить підстав для його задоволення зважаючи на приписи ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

За частиною 1 ст. 2 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 03.11.2014 за заявою ТОВ "Українська компанія "Факел" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфудс"; визнано грошові вимоги ТОВ "Українська компанія "Факел" у розмірі 408000,00 грн. (основний борг - 400000,00 грн., судовий збір - 8000,00 грн.); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Поповича Д. М., якого зобов'язано провести інвентаризацію майна боржника, скласти реєстр вимог кредиторів та подати суду на затвердження; визначено дату проведення попереднього судового засідання.

Оголошення про порушення справи про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 07.11.2014 за номером публікації 10966.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2015 визнано конкурсними кредиторами ТОВ "Інтерфудс": ТОВ "Українська компанія "Факел" на суму 414090,00 грн. (6090,00 грн. - перша черга, 408000,00 грн. - четверта черга); ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 2040745,24 грн. (1218,00 грн. - перша черга, 1967983,49 грн. - четверта черга, 71543,75 грн. - шоста черга); ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 38272,10 грн. (1218,00 грн. - перша черга, 37054,10 грн. - четверта черга); визнано забезпеченим кредитором ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 7417972,67 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Інтерфудс" з урахуванням визнаних судом вимог кредиторів; зобов'язано розпорядника майна Поповича Д.М. у семиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, провести у десятиденний строк збори кредиторів боржника, повідомивши про дату, місце і час проведення зборів визнаних судом кредиторів, уповноважену особу працівників та засновників (учасників, акціонерів) боржника не пізніше, ніж за три робочих дні до вказаної дати (докази чого надати суду); зобов'язано розпорядника майна Поповича Д.М. провести у строк до 18.02.2015 збори комітету кредиторів (докази чого надати суду); визначено дату підсумкового засідання суду.

Як встановлено судами, 12.03.2015 на підставі реєстру кредиторів боржника, затвердженого ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2015, розпорядником майна боржника було скликано збори кредиторів ТОВ "Інтерфудс".

У відповідності до протоколу № 1 від 12.03.2015 зборів кредиторів боржника, зборами кредиторів вирішено обрати членів комітету кредиторів у наступному складі: ПАТ "Піреус банк МКБ", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Також судами встановлено, що 12.03.2015 на засіданні комітету кредиторів боржника, оформленим протоколом № 1, було прийнято рішення про звернення до господарського суду м. Києва з клопотання про усунення від виконання обов'язків ТОВ "Інтерфудс" Поповича Д.М. та призначення розпорядником майна - арбітражного керуючого Гусара І.О., уповноважено голову комітету кредиторів звернутися до суду з клопотанням про продовженням процедури розпорядження майна на 2 місяці.

17.03.2015 колова комітету кредиторів боржника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до суду з відповідним клопотанням, до якого додані вказані протоколи зборів кредиторів № 1 від 12.03.2015 та комітету кредиторів № 1 від 12.03.2015.

Під час розгляду справи, місцевим господарським судом встановлено, що станом на 25.03.2015 повідомлень про виконання боржником будь-яких грошових зобов'язань перед своїми кредиторами не надходило. При цьому в оскаржувані постанові зазначено, що з поданого розпорядником майна боржника Поповичем Д.М. аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Інтерфудс", у боржника наявні ознаки критичної неплатоспроможності, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства. Активи боржника фактично складаються з дебіторської заборгованості (ознаки безнадійності) та товарів на відповідальному зберіганні (сумнівна наявність). При загальній балансовій вартості активів 11267,2 тис. грн. (які в повному обсязі перебувають у третіх осіб та сумнівні до стягнення) реальні можливості для погашення 9911,1 тис. грн. кредиторських вимог відсутні. Дебіторська заборгованість, що обліковується у фінансовій звітності боржника не дасть змоги погасити існуючі зобов'язання. Можливостей для відновлення платоспроможності боржника не виявлено.

Оскільки від боржника не надійшло пропозицій по відновленню його платоспроможності та погашенню заборгованості кредиторам, а також заяв від можливих санаторів, враховуючи подане розпорядником майна Поповичем М.Д. клопотання, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржник банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, місцевий господарський суд ліквідатором ТОВ "Інтерфудс" призначив арбітражного керуючого Поповича Д. М., зазначивши, що він належним чином виконував покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки розпорядника боржника у даній справі, про що свідчить здійснена публікація в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, скликання зборів комітету кредиторів та звітування перед комітетом кредиторів, проведення аналізу фінансово - господарського стану боржника, тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій необґрунтованими та передчасними, які зроблені без врахування всіх обставин справи з огляду на таке

Відповідно до ст. 27 Закону у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

В ч. 3 даної статті закріплено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону про банкрутство; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Тобто, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження по справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Згідно з частиною 4 ст. 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову поклав у її основу висновки аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Інтерфудс", проведеного розпорядком майна Поповичем Д.М (а.с. 6-70 т. 3).

Проте, зі змісту постанови не вбачається, що мало місце саме дослідження фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Висновки аналізу зроблені за відсутності первинних документів боржника, які, як зазначено в аналізі, "знаходяться у адвоката, який відмовляється їх повернути". При цьому, доказів вжиття заходів по їх поверненню, матеріали справи, не містять.

Не надано до матеріалів справи доказів того, що, як зазначено в аналізі, що активи боржника фактично складаються з дебіторської заборгованості (ознаки безнадійності) та товарів на відповідальному зберіганні (сумнівна наявність).

В матеріалах справи також відсутні докази проведення інвентаризації майна боржника. До аналізу фінансово-господарського стану ТОВ додані запити до відповідних органів про надання інформації щодо майнових активів боржника, однак відповідей на жоден із них до аналізу не додано.

Лист представника ТОВ "Інтерфудс" ОСОБА_8 про відсутність майна боржника для проведення інвентаризації, який розпорядником майно додано до аналізу (а.с. 99 т. 3), не є належним та допустимим доказом відсутності активів боржника у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Тобто, аналіз розпорядника майна про фінансово-господарський стан боржника не був предметом належного дослідження суду першої інстанції при вирішенні питання про перехід до ліквідаційної процедури.

Даний аналіз комітетом кредиторів не розглядався і рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури комітетом кредиторів не приймалось.

При цьому за приписами частини 3 ст. 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури саме на підставі рішення зборів кредиторів.

Більше того, комітет кредиторів боржника на своєму засіданні 12.03.2015 (оформлене протоколом № 1 ) прийняв рішення звернутися до суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого Поповича Д.М. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника, оскільки ним не проведено інвентаризацію майна боржника та аналіз фінансово-господарської діяльності, не вжито заходів направлених на виявлення майна боржника, а також про продовження процедури розпорядженням майном у даній справі на 2 місяці (а.с. 29 т. 3).

17.03.2015 голова комітету кредиторів боржника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до суду з відповідним клопотанням (а.с. 27 т. 3), однак дане клопотання судом розглянуте не було.

При цьому, судом, не зважаючи на вказане клопотання комітету кредиторів, арбітражний керуючий Попович Д.М. був призначений ліквідатором боржника без розгляду по суті всіх кандидатур арбітражних керуючих, на підставі поданих ними документів, зокрема арбітражного керуючим Гусар О.І., в межах компетенції, наданої йому спеціальним Законом в процедурах банкрутства, не перевірив відповідність кожного із кандидатів на посаду ліквідатора вимогам ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів ВГСУ вважає, що приймаючи постанову про визнання ТОВ "Інтерфудс" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Поповича Д.М., місцевий господарський суд в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , належним чином не перевірив майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірив, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника та стягнення наявної дебіторської заборгованості, належним чином не з'ясував питання щодо можливості застосування відносно боржника інших, ніж ліквідація, судових процедур банкрутства. При цьому, постанова прийнята за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів, оскільки суд керувався виключно висновками зробленого розпорядником майна аналізу фінансового-господарського стану боржника, який на розгляд комітету кредиторів не надавався.

Крім того, клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку процедури розпорядження майном боржника залишилося не розглянутим.

Залишаючи постанову господарського суду першої інстанції без змін, господарський суд апеляційної інстанції вказаних недоліків суду першої інстанції не усунув, на зазначені вище обставини уваги не звернув та не дав їм належної оцінки. В той час як відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Викладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки в порушення вимог ст. ст. 32 - 34, 43 ГПК України господарські суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, не надали правової оцінки наявним у справі доказам, що вплинуло на їх юридичну оцінку, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, та порушення принципу безпосередності судового розгляду, в тому числі дослідження доказів у їх сукупності, на які посилалися учасники провадження під час оскарження вищенаведених судових актів, у зв'язку з чим висновки судів про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, враховуючи вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , є передчасними.

Відповідно до частини 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а відтак судові рішення у справі підлягають скасуванню.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.