Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми (далі - Товариство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015

зі справи № 910/1331/14

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Сумської міської ради, м. Суми.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Дубовика В.В., Комісара С.П.,

відповідача - Харченко С.В.,

третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 (колегія суддів Блажівська О.Є. - головуючий, Босий В.П. і Грєхова О.А.) провадження у справі припинено (на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України (1798-12) ).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В. і Тищенко А.І.): задоволено апеляційну скаргу АМК; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; справу передано до господарського суду міста Києва для розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015: частково задоволено касаційну скаргу Товариства; згадану постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 скасовано та залишено в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2014 з цієї справи.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2015 зі справи № 3-256гс15/33: частково задоволено заяву АМК; згадану постанову Вищого господарського суду України від 01.04.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2015 прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015, направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Скаргу з посиланням на положення статті 80 ГПК України мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність і про прийняття оскаржуваної постанови у відповідності з нормами процесуального права, та просить останню залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у винесенні ухвали від 13.08.2014 виходив з таких обставин та висновків.

30.01.2014 Товариство звернулося до господарського міста Києва з позовом до АМК про скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.11.2013 № 31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 31-р/тк).

Водночас Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду (далі - Сумський ОАС) з адміністративним позовом до АМК про скасування Рішення № 31-р/тк.

За результатами розгляду справи № 818/305/14 Сумським ОАС винесено постанову від 18.03.2014, якою: частково задоволено адміністративний позов Товариства до АМК; визнано протиправними та скасовано пункти 2,3,4 Рішення № 31-р/тк. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2014 цю постанову залишено без змін.

Предметом спору у згаданій справі № 818/305/14 і у даній господарській справі є Рішення № 31-р/тк. Предмет спору, суб'єктний склад сторін, підстави позову в цих двох справах тотожні. Отже, на час розгляду даної справи є рішення адміністративного суду, який у межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Тому провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції у прийнятті постанови від 15.01.2015 додатково зазначено таке.

Спір у даній справі є господарським і не підлягає вирішенню адміністративними судами, а має бути вирішений за правилами ГПК України (1798-12) .

Рішення саме господарського суду в даній справі відсутнє.

Відтак місцевим господарським судом неправильно застосовано до спірних правовідносин згадану норму ГПК України (1798-12) .

Скаржник, зі свого боку, наполягає на наявності підстави для припинення провадження у даній господарській справі згідно з пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК України - за відсутності предмета спору, тому що, на його (скаржника) думку, на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 Рішення № 31-р/тк "фактично не існувало", оскільки пункти 2,3,4 його були скасовані згаданою постановою Сумського ОАС від 18.03.2014 (залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом).

Верховний Суд України у згаданій постанові від 17.06.2015 виходив з такого:

- предметом спору у справі, яка розглядається, є вимога Товариства про

визнання недійсним Рішення № 31-р/тк;

- відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації,

інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.;

- статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

- за змістом пункту 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів АМК з питань, віднесених до їх компетенції;

- згідно із статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" названий Комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель;

- положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження;

- разом з цим частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Отже, виходячи з положень наведеної норми законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства;

- Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів АМК;

- зокрема, положеннями частини першої статті 60 названого Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення;

- з огляду на зміст цієї норми та зважаючи на положення статті 12 ГПК України, частини другої статті 4 КАС України, справи зі спорів про оскарження рішень органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України (1798-12) , за винятком, відповідно до положень статті 19 КАС України, вирішення спорів щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель;

- постанова Сумського ОАС від 18.03.2014 у справі № 818/305/14 не є підставою для припинення провадження у господарській справі № 910/1331/14 відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки зазначене судове рішення не є рішенням суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір.

Крім того, у постанові від 23.06.2015 у справі за позовом приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" до Сумського обласного відділення АМК про скасування постанови названого територіального відділення Верховний Суд України дійшов, зокрема, таких висновків:

- відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його спору незалежним і безстороннім судом, встановленим законом;

- Європейський суд з прав людини у справі "Zand v.Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом", орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції;

- відтак висновок судів усіх інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом";

- оскільки судові рішення усіх адміністративних судів у цій справі прийняті з порушенням встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, то згадані судові рішення підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Причиною подання касаційної скарги в даній справі стала незгода Товариства із скасуванням судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі та передачу останньої на розгляд місцевого господарського суду.

За приписами ГПК України (1798-12) :

- господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (пункт 2 частини першої статті 80);

- у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал, зокрема, про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду (стаття 106).

Як випливає з усього наведеного, постанова Сумського ОАС у справі № 818/305/14, так само як і ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду, якою цю постанову залишено без змін, не були рішеннями іншого органу, який вирішив спір у межах своєї компетенції, а тому апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстави для припинення провадження у даній господарській справі № 910/1331/14 з посиланням на пункт 2 частини першої статті 80 ГПК України, про скасування у зв'язку з цим відповідної ухвали суду першої інстанції і про необхідність передачі справи на розгляд місцевого господарського суду.

Водночас не може бути взято до уваги й посилання скаржника на наявність підстави для припинення провадження в цій же господарській справі згідно з пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК України (через відсутність предмета спору). З огляду на наведені у цій постанові правові позиції Європейського суду з прав людини і Верховного Суду України названі адміністративні суди (Сумський ОАС і Харківський апеляційний адміністративний суд) у розгляді ними адміністративної справи № 818/305/14 не були "судом, встановленим законом" ( у розумінні Конвенції (995_004) ), оскільки, не маючи відповідної юрисдикції, вирішили спір, що підлягав розгляду судом іншої юрисдикції (господарським). При цьому правила Конвенції в силу припису частини третьої статті 4 ГПК України мають пріоритет перед нормами законодавства України; крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, з огляду на викладене оспорюване Рішення № 31-р/тк не могло вважатися скасованим на час прийняття апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови від 15.01.2015 з даної господарської справи, і справа зі спору стосовно цього Рішення підлягала розгляду господарським судом по суті.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 зі справи № 910/1331/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" - без задоволення.