Карабаня В.Я. - головуючого, Васищака І.М., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі Господарського суду Київської області № 911/225/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_6,

від відповідача - не з'явилися,

01.06.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) було укладено договір № 001, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 181,0 кв.м. на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Умовами, визначеними пунктами 1.2, 3.1, 4.2, 8.2.1, 8.2.3, 8.2.4, 8.3, 8.4, 8.5 договору сторони узгодили, що метою оренди є здійснення підприємницької діяльності; строк оренди починається з 01.06.2013; орендна плата сплачується орендарем щомісячно з 1-го по 15-те число кожного місяця за поточний місяць по безготівковому рахунку; договір припиняє свою дію за згодою сторін, у разі письмового повідомлення однієї із сторін за один місяць до передбачуваної дати припинення, якщо одна із сторін допустила суттєве порушення умов договору, як це визначено умовами останнього, та інша сторона направила порушнику повідомлення про дострокове припинення цього договору; орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення приміщення, якщо орендар використовує приміщення не для здійснення діяльності, вказаної в пункті 1.2 договору, орендар не вносить орендну плату до 30-го числа поточного місяця та орендар без дозволу орендодавця передав приміщення в користування іншій особі; для відмови від договору з цих підстав орендодавець надсилає повідомлення про це орендареві, договір вважається розірваним з моменту отримання повідомлення (сторони досягли згоди, що моментом. належного повідомлення орендаря про відмову орендодавця від договору вважається дата, зазначена на повідомлені про відмову орендодавця від договору, що повертається орендодавцеві підприємством зв'язку); у разі розірвання договору з цих підстав, орендар зобов'язаний негайно звільнити приміщення.

У порядку, передбаченому умовами договору та цивільним законодавством, ФОП ОСОБА_5 скористався своїм правом дострокового його припинення, та 30.09.2014 надіслав ФОП ОСОБА_4 на належну адресу лист-попередження, яким повідомив про свій намір розірвати договір оренди та просив у 30-денний строк звільнити орендоване приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. При цьому, за твердженнями ФОП ОСОБА_5 отримання ФОП ОСОБА_4 зазначеного листа, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.10.2014. За таких обставин, на думку ФОП ОСОБА_5, спірний договір припинив свою дію.

11.12.2014 ФОП ОСОБА_5 надіслав на юридичну та поштову адреси ФОП ОСОБА_4 лист-попередження, в якому повідомив про сплив строку, наданого для звільнення приміщення та вимагав підписати акт прийому-передачі, повернути ключі від приміщення та провести остаточні розрахунки по орендній платі та комунальним послугам. ФОП ОСОБА_4 19.12.2014 отримала зазначений лист разом з примірником акту приймання-передачі, що як вважає ФОП ОСОБА_5, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому підприємець ОСОБА_5 неодноразово звертався до підприємця ОСОБА_4 з листами та телеграмами, в яких вимагав звільнити орендоване приміщення, які залишені останньою без відповіді та задоволення, що обумовило звернення ФОП ОСОБА_5 до суду з вимогою зобов'язати ФОП ОСОБА_4 вивезти належне їй майно з нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

У судові засідання 10.02.2015 та 03.03.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не з'явилася, витребувані судом документи не подала, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомила, тому враховуючи те, що строк розгляду справи обмежений ст. 69 ГПК України, а також те, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору у справі, господарський суд першої інстанції у порядку ст. 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

03.03.2015 рішенням господарського суду Київської області (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін 17.06.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Гончаров С.А., Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) позов задоволено повністю, зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити від належного їй майна приміщення за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ФОП ОСОБА_5

Судові рішення мотивовані невиконанням відповідачем умов договору та вимог закону, тому виходячи з положень ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, у позивача наявні правові підстави вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення орендованих приміщень від майна відповідача.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилалася на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 16, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст. 22 ГПК України, тому просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначала, що умови договору нею не порушувались, а позивач свідомо заблокував її майно у орендованому приміщенні, що підтверджується матеріалами кримінального провадження СВ Броварського МВ ГУМВС України у Київській області. Також вказувала на те, що розгляд справи відбувся за її відсутності, що призвело до порушення процесуальних прав відповідача.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. (ч.1 ст. 761 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 763 цього Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з того, що договір оренди припинив свою дію після спливу передбаченого пунктом 8.2.3 договору місячного строку, тобто з 15.11.2014, з урахуванням того, що позивач скористався своїм правом щодо припинення договору відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 785 ЦК України, якими передбачено повернення орендодавцю предмету договору оренди у первісному стані, тобто без майна орендаря.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши копії листа-попередження від 11.12.2014 та доданого до нього акту прийому-передачі, на момент звернення позивача з позовом до суду, орендоване приміщення за актом прийому-передачі не повернув, а належне йому майно (обладнання, товар, інші речі) продовжує зберігати у спірному приміщенні.

Положеннями ст.ст. 319, 321 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Надавши правову оцінку усім доводам сторін та наданим на їх підтвердження документам, суди попередніх інстанцій виходячи з умов укладеного між сторонами договору та приписів діючого законодавства, обґрунтовано дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог, з огляду на те, що наявні правові підстави для усунення перешкод у здійсненні позивачем, який є власником спірного приміщення на підставі договору купівлі-продажу № 1733 від 01.06.2005, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7423041 від 03.06.2005, його права користування та розпорядження своїм майном.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Твердження заявника у касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без його участі не заслуговують на увагу, оскільки як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції двічі повідомляв відповідача про розгляд справи, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд апеляційним судом, а обставини, наведені ним у клопотанні жодним чином не підтверджені.