розглянувши касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року

у справі № 914/189/14 господарського суду Львівської області

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат"

до колективного підприємства "Телесервіс"

про стягнення 3 621,60 грн.

У січні 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до колективного підприємства "Телесервіс", просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2014 року) (т. 1, а.с. 35-37) стягнути з відповідача 3 621,60 грн. вартості послуг з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж за період з 01.10.2012 року по 31.01.2014 року (т. 1, а.с. 5-7).

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2014 року (суддя Долінська О.З.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 108-113).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року (головуючий Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л., Плотніцький Б.Д.) рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 року скасовано, прийнято нове про відмову у позові (т. 1, а.с. 192-196).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року (головуючий Селіваненко В.П., судді Бенедисюк І.М., Палій В.В.) рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 1, а.с. 247-251).

При новому розгляді справи, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" заявою про збільшення позовних вимог від 01.10.2014 року просило стягнути з відповідача 3 621,60 грн. вартості послуг з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж за період з 01.10.2012 року по 31.09.2014 року (т. 2, а.с. 5-7).

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2014 року (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено. Стягнуто з колективного підприємства "Телесервіс" 3 621,60 грн. боргу. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 93-100).

Судовий акт мотивовано обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року (головуючий Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2014 року скасовано, прийнято нове про відмову у позові (т. 3, а.с. 37-41).

Оскаржений судовий акт мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити строк на касаційне оскарження, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2014 року залишити в силі (т. 3, а.с. 65-71).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/1047 від 29.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (т. 3, а.с. 62).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 року відновлено об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2015 року (т. 3, а.с. 63-64).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/1133 від 11.08.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мачульський Г.М., судді Алєєва І.В., Прокопанич Г.К. (доповідач).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.1997 року між представництвом Фонду державного майна України та колективним підприємством "Телесервіс" було укладено договір купівлі-продажу приміщень на аукціоні № 4003, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю нежитлові приміщення загальною площею 50,3 кв.м, які знаходяться у будинку № 9 по вул. Стуса у м. Трускавці, а покупець зобов'язався прийняти зазначені приміщення, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у договорі та пройти реєстрацію цих приміщень у Дрогобицькому бюро технічної інвентаризації (т. 1, а.с. 53-56).

30.12.1997 року між сторонами договору було складено акт передачі приватизованого об'єкта, за яким продавець передав, а покупець прийняв від продавця об'єкт приватизації - нежитлові приміщення загальною площею 50,3 кв.м., які знаходяться в будинку по вул. Стуса, 9 у м. Трускавець.

14.10.2004 року Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було зареєстровано право власності за колективним підприємством "Телесервіс" на вказане нежитлове приміщення (т. 1, а.с. 69).

Судами встановлено, що згідно п. 1.4 статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" воно є юридичною особою з моменту здійснення державної реєстрації, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити (т. 1, а.с. 43-52).

Відповідно до п. 8.1 статуту позивача у разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

29.11.2011 року виконавчим комітетом Трускавецької міської ради було прийнято рішення № 342 про передачу від комунального підприємства "Трускавецьжитло" на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" житлового будинку по вул. Стуса, 9 у м. Трускавці (т. 1, а.с.137).

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини від 20.12.2011 року з балансу комунального підприємства "Трускавецьжитло" на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" було передано в складі активів допоміжні приміщення, внутрішньо-будинкові мережі, прибудинкові території (т. 1, а.с. 23-24).

18.02.2012 року на загальних зборах членів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" було прийнято рішення про затвердження тарифу для власника нежитлового приміщення колективного підприємства "Телемайстерня", яке знаходиться в буд. 9 по вул. Стуса у м. Трускавці за послуги по утриманню та експлуатації внутрішньо будинкових мереж у розмірі 3,00 грн. за 1 м. кв (т. 1, а.с. 26).

Рішенням загальних зборів членів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" від 27.11.2012 року було внесено зміни до протоколу від 18.02.2012 року щодо встановлення тарифу за послуги по утриманню та експлуатації внутрішньо будинкових мереж для колективного підприємства "Телесервіс", які були встановлені для колективного підприємства "Телемайстерня" (т. 1, а.с. 28).

26.01.2013 року на загальних зборах членів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" було прийнято рішення про затвердження тарифу у розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м за послуги по утриманню та експлуатації внутрішньобудинкових мереж для колективного підприємства "Телесервіс", яке знаходиться по вул. Стуса, 9 у м. Трускавці (т. 1, а.с. 27).

Судами встановлено, що позивачем на адресу відповідача 10.06.2013 року, 11.07.2013 року були надіслані лист та претензія з проханням погасити заборгованість за обслуговування прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж, однак відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення, що, в свою чергу, стало підставою для звернення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" з даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" власники приміщень, розташованих у межах одного житлового комплексу, які не є членами об'єднання, можуть укладати з об'єднанням угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах.

Згідно ч. 1, 3-6 ст. 13 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики.

Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір на обслуговування прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж між сторонами не укладено.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 16 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 23 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" власник приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників.

Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання.

Кошти за користування неподільним та загальним майном і обслуговування спільної власності сплачуються на банківський рахунок об'єднання. Ця частина комунальних послуг надається об'єднанню як кінцевому споживачеві.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно п.п. 5 п. 4.5 статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання належить визначення розмірів внесків та платежів членів об'єднання.

Відповідно до п. 7.4, 7.5 зазначеного статуту для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті чи непередбачуваних обставин, в обов'язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об'єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об'єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Перелік та розміри обов'язкових платежів на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна, а також порядок їх сплати встановлюється відповідно до статуту об'єднання.

Згідно п. 8.2 вказаного статуту у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання.

Однак, як встановлено апеляційною інстанцією, колективне підприємство "Телесервіс" не є членом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" призначений балансоутримувач здійснює свої повноваження по забезпеченню управління будинком до прийняття будинку на баланс об'єднанням. Витрати на здійснення цих функцій управління розподіляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно п. 8.1 статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" у разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством.

Апеляційний господарський суд встановив, що колективне підприємство "Телесервіс" є власником нежитлового приміщення загальною площею 50,3 м.кв, яке знаходиться в будинку № 9 по вул. Стуса в м. Трускавець на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.1997 року № 4003 та балансоутримувачем вказаного майна, відповідно до акту передачі приватизованого об'єкта від 30.12.1997 року що, також підтверджується листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 19.06.2013 року № 18/12-1731/5 (т. 1, а.с. 72,73).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Апеляційною інстанцією зазначено про відсутність доказів на підтвердження обгрунтованості розрахунку частки обов'язкових платежів на утримання та ремонт неподільного майна для відповідача та доказів, які б підтверджували надсилання колективному підприємству "Телесервіс" рахунків чи квитанції на оплату послуг по утриманню спірних територій або витрат на утримання та ремонт неподільного майна.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України від 29.11.2001 року № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло- газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що колективним підприємством "Телесервіс" 25.01.2006 року було укладено договір № 214 з товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал", про надання послуг з водопостачання та водовідведення; 07.04.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" та колективним підприємством "Телесервіс" було укладено договір № 35190 про постачання електричної енергії.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено відсутність доказів, що саме об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" здійснює утримання внутрішньобудинкових мереж (мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання), якими користується колективне підприємство "Телесервіс" як власник та балансоутримувач.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд, застосувавши приписи ст. 103 ГПК України, скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове про відмову у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Судова колегія вважає, що оскаржений судовий акт відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення апеляційною інстанцією приписів ст. 35 ГПК України є необгрунтованими, оскільки було оцінено новий доказ - лист виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 19.06.2013 року № 18/12-1731/5, який не був предметом дослідження під час розгляду справи № 5015/3263/12.

Крім того, фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями у господарській справі № 5015/3263/12 стосуються іншого проміжку часу.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками суду апеляційної інстанції та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.