розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" та Луганського національного аграрного університету на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 року у справі № 922/5972/14 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України", м. Київ, до Луганського національного аграрного університету, м. Харків, про стягнення 394 857,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Пац В.О. (дов. № 14/127 від 13.05.2014),

відповідача - Мухітдінов Р.Д. (дов. б/н від 16.02.2015),

У грудні 2014 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Луганського національного аграрного університету про стягнення 394 857,12 грн.

Вказував, що 14.01.2013 між ним (продавцем, постачальником) та Луганським національним аграрним університетом (покупцем) був укладений договір про закупівлю природного газу № 13/2940-ТЕ-20, згідно якого він зобов'язався у січні - грудні 2013 року передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсягах та за ціною, визначеними договором.

Зазначав, що протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2013 року на підставі актів приймання-передачі природного газу за вказаний період передав у власність покупця природний газ на загальну суму 716 606,32 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу в зазначеному періоді, позивач, просив стягнути з відповідача на його користь 305 533,23 грн. основного боргу, 30 081,81 грн. пені, 50 365,38 грн. інфляційних втрат та 8 876,69 грн. 3 % річних, а всього - 394 857,12 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року (суддя Шарко Л.В.) у справі № 922/5972/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 року (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Білецька А.М., Горбачова Л.П.), позовні вимоги задоволено частково.

Постановлено стягнути з Луганського національного аграрного університету на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 305 533,23 грн. основного боргу, 24 065,46 грн. пені, 50 365,38 грн. інфляційних втрат, 8 876,69 грн. 3 % річних та 7 897,14 грн. судового збору.

В частині стягнення пені в сумі 6 016,36 грн. відмовлено.

Судові акти в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити позивачу суму основного боргу, інфляційні втрати та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Рішення в частині зменшення розміру пені на 20 % від заявленої суми, обґрунтовані посиланнями на встановлені судами причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, фінансовий стан обох сторін та передбачене ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 219, 229, 233 ГК України, ст.ст. 551 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про її стягнення в повному обсязі.

У касаційній скарзі Луганський національний аграрний університет, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 4-2 ГПК України та неповне з'ясування обставин справи, просить постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.02.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавцем, постачальником) та Луганським національним аграрним університетом (покупцем) був укладений договір про закупівлю природного газу № 13/2940-ТЕ-20, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач в період з січня по грудень 2013 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 716 606,32 грн., яку відповідач у порушенням умов п. 4.1 договору сплатив частково, заборгувавши позивачу 305 533,23 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі п. 7.3 договору позивачем здійснено нарахування відповідачу 30 081,82 грн. пені, розмір якої є арифметично вірним.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, господарські суди виходили із встановлених ними дійсних обставин справи щодо порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманого природного газу, підстав його порушення відповідачем, ступеню виконання ним грошового зобов'язання та, враховуючи майнові інтереси обох сторін, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, обґрунтовано зменшили розмір пені на 20 % від заявленої позивачем суми до 24 065,46 грн.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та посилається при цьому на порушення судами приписів ст.ст. 219, 229, 233 ГК України, ст.ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому, з урахуванням передбачених законом обставин, посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Доводи касаційної скарги Луганського національного аграрного університету щодо порушення судами попередніх інстанцій встановленого ст. 4-2 ГПК України принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом не знайшли свого підтвердження, тому їх слід відхилити.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Луганського національного аграрного університету залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 року у справі № 922/5972/14 залишити без змін.

3. Стягнути із Луганського національного аграрного університету (61002, м. Харків, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ - 00493669) в дохід Державного бюджету України 3 948 (три тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 57 коп. судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції.