розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 908/2817/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право" та товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" про стягнення штрафу,

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідачів про стягнення з ТОВ "Максімум-Плюс" штрафу в сумі 137 926,40 грн. у зв'язку з порушенням строків здійснення платежів за одержаний товар за договором поставки від 25.10.2013 року № 235П/ОД-10.13, та стягнення з ТОВ "Приватне Право" штрафу в сумі 1 000 грн. на підставі договору поруки від 18.12.2013 року № 235-1ПР/ОД-07.13.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року (суддя Боєва О.С.) позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача з ТОВ "Приватне Право" штраф у сумі 1 000 грн., та з ТОВ "Максімум-Плюс" штраф у сумі 45 308,80 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Івакіна В.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач ТОВ "Максімум-Плюс" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 25.10.2013 року між ТОВ "Зевс" (постачальник) та ТОВ "Максімум-плюс" (покупець) було укладено договір поставки № 235П/ОД-10.13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених даним договором, передати (поставити) покупцю у зумовлені сторонами строки автонавантажувач дизельний DOOSAN D30G (товар), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти такий товар, і сплатити за нього певну грошову суму у зумовлені сторонами порядку та строки.

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2014 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором, які виникли під час його дії.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, загальна кількість, комплектність, характеристики товару та інші додаткові умови зазначаються в узгоджених і підписаних сторонами специфікаціях (додаток № 1 до даного договору), які є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.1. договору сторони домовились, що вартість кожної окремої партії товару, порядок та строки її оплати установлюються і зазначаються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору, із зазначенням еквіваленту вартості товару в іноземній валюті, з урахуванням коефіцієнту.

Згідно з п. 3.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної передачі від продавця до покупця за видатковою накладною та актом приймання-передачі.

Специфікацією від 25.10.2013 року № 1 сторонами було визначено найменування товару, комплектація, вартість однієї одиниці товару, кількість та вартість товару, відповідно до якої вартість товару становить 231544 грн. з ПДВ. Крім того, погоджено порядок оплати товару, за яким покупець зобов'язується сплатити постачальнику встановлену даною Специфікацією вартість товару в наступному порядку:

- платіж № 1: попередня оплата в розмірі 20% від вартості товару, що складає 46308,80 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 5 банківських днів, з моменту підписання даної специфікації;

- платіж № 2: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця;

- платіж № 3: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 60 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця;

- платіж № 4: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 90 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця;

- платіж № 5: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 20 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця;

- платіж № 6: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 150 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця.

У пункті 8.4. договору поставки зазначено, що за порушення покупцем передбачених у відповідних специфікаціях до даного договору строків сплати постачальнику вартості товару більше ніж на 5 банківських днів, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної ставки НБУ, за кожний день затримки такого платежу, а також неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості товару, визначеній у відповідній специфікації до даного договору.

06.11.2013 року постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 231544 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.11.2013 року № 9049 та актом приймання-передачі навантажувача та його складових частин, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Покупець оплату за отриманий товар здійснив в повному обсязі, однак, з порушенням строків оплати, встановлених у Специфікації від 25.10.2013 року № 1, зокрема щодо здійснення платежів № 3, № 4 та № 5.

Разом з тим, 18.12.2013 року між ТОВ "Зевс" (кредитор) та ТОВ "Приватне Право" (поручитель) було укладено договір поруки № 235-1ПР/ОД-07.13, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх грошових зобов'язань з боку ТОВ "Максімум-плюс" (боржник), що виникли у останнього на підставі договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013 року, який був укладений між кредитором та боржником.

У пункті 2.1. договору поруки зазначено, що за даним договором забезпечуються грошові зобов'язання боржника, встановлені в пунктах 1.1., 8.4. та 8.5. основного договору, а також в пунктах 5.3., 5.4., 5.5. та 5.6. Специфікації № 1 від 25.10.2013 року до основного договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне, повне та своєчасне виконання боржником зобов'язання за основним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки у вигляді пені та штрафу, з урахуванням встановлених в п. 3.3. даного договору обмежень.

Пунктом же 3.3. договору передбачено, що в частині сплати неустойки у вигляді пені та штрафу відповідальність поручителя обмежується сплатою грошових коштів в розмірі не більше ніж 1000 грн.

Згідно п. 4.2., п. 6.1. договору поруки строк дії поруки за даним договором складає до 31.12.2014 року. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року включно.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця та поручителя про стягнення штрафних санкцій за порушення встановлених договором строків оплати товару, та на підставі договору поруки.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин прострочення покупцем зобов'язання за спірним договором поставки та наявністю правових підстав для застосування до відповідачів господарської санкції у вигляді штрафу за неналежне виконання покупцем господарського зобов'язання, а також необґрунтованістю нарахування постачальником тричі 20% штрафу від загальної вартості товару за кожен факт порушення строків оплати понад 5 банківських днів, у зв'язку з суперечністю приписам статті 61 Конституції України.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наведена норма передбачає різні способи встановлення розміру санкцій договором, зокрема, і у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постачальник виконав зобов'язання щодо поставки визначеного у специфікації товару, а покупець зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав, порушивши встановлені договором строки оплати товару, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ТОВ "Максімум-Плюс", у зв'язку з чим дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для нарахування постачальником штрафу в розмірі 20% від вартості товару, що становить 46 308,80 грн., з яких відповідно до позовних вимог до стягнення з покупця підлягають 45 308,80 грн., а 1000 грн. з поручителя.

Разом з тим, судами обгрунтовано відмовлено в решті позову, оскільки нарахування 20% штрафу тричі на суму 231 544 грн. призведе до притягнення відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення тричі, що суперечить приписам статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності положень розділу 8 договору в частині сплати штрафу в розмірі 20 % від вартості товару за порушення строків оплати грунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому не беруться до уваги судом касаційної інстанції.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Максімум-Плюс" штрафу в сумі 45 308,80 грн., та з ТОВ "Приватне Право" штрафу в сумі 1 000 грн.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року - без змін.