Божок В.С. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф. перевіривши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Племптахорадгосп Броварський" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі господарського суду Київської області за позовом Броварського міжрайонного прокурора в особі 1. Державної екологічної інспекції у Київській області 2. Рожівської сільської ради Броварського району Київської області до публічного акціонерного товариства "Племптахорадгосп Броварський" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача: 1) Котов С.В. - дов. № 3 від 19.03.2015; 2) не з'явились; від відповідача: Томкін О.Ю. - дов. № 232 від 11.08.2015; від Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Клюге Л.М. - посв. № 014652 від 17.01.2013;

Рішенням від 12.01.2015 господарського суду Київської області (суддя: Скутельник П.Ф.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" 378470,88 грн. на спеціальний розподільчий рахунок Рожівської сільської ради Броварського району Київської області шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Постановою від 18.05.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 у даній справі залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем за період з 02.01.2014 по 13.02.2014 здійснювалось спеціальне водокористування без наявності відповідного дозволу, чим порушені вимоги ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, а також ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 49, 55, 56 Водного кодексу України; ст.ст. 4-1, 11 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Також скаржник вважає, що він завчасно звернувся за отриманням дозволу на спеціальне водокористування, проте з причин, які від нього не залежали його було видано несвоєчасно.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Київській області проведено перевірку дотримання вимог ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами. За результатами перевірки складено акт № 84 від 13.02.2014, яким встановлено, що ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" станом на 01.01.2014 здійснює самовільне водокористування без дозволу на спеціальне водокористування.

13.02.2014 уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Київській області внаслідок виявлення порушень ст.ст. 6, 44, 110 Водного кодексу України в діяльності ПАТ "Племптахорадгосп Броварський", складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 48 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

На підставі матеріалів проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Київській області згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (z0767-09) , здійснено розрахунок збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" води за період з 02.01.2014 по 13.02.2014 у розмірі 378470,88 грн. та направлено на адресу відповідача претензію № 90 від 11.06.2014 про відшкодування вказаних вище збитків, яка залишена без задоволення.

Відповідно ч.1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частинами 1 та 5 ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Згідно ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

За п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 (321-2002-п) , дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Закінчення строку спеціального водокористування визначено п.2 ч.1 ст. 55 Водного кодексу України є однією з підстав для припинення права спеціального водокористування. У цьому випадку припинення права спеціального водокористування здійснюється згідно з п.2 ч. 1 ст. 56 Водного кодексу України за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 110, ч.1 ст. 111 Водного кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389 (z0767-09) .

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, хоч і за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Господарськими судами встановлено, що спеціальне водокористування ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" за період з 01.01.2011 по 01.01.2014 здійснювалось згідно дозволу № 367-5 від 28.12.2010, а з 02.01.2014 по 13.02.2014 ПАТ "Племптахорадгосп Броварський" здійснювало самовільне водокористування і лише 17.02.2014 звернулось до дозвільного центру Київської обласної державної адміністрації для продовження терміну дозволу на спеціальне водокористування. 27.02.2014 відповідний дозвіл отримано.

Посилання відповідача на те, що вони ще 25.11.2013 звернулися з листом до Державної служби геології та надр України для погодження обґрунтуванням потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування господарськими судами правомірно не прийнято до уваги, оскільки як встановлено господарськими судами відповідач тільки 20.12.2013 уклав договір з ДП "Українська геологічна компанія" на підготовку матеріалів погодження на спеціальне водокористування. До дозвільного центру Київської обласної державної адміністрації за отриманням дозволу відповідач звернувся лише через півтора місяці після закінчення строку дії попереднього.

Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку після закінчення терміну дії дозволу № 367-5 від 28.12.2010 на спеціальне водокористування відповідач здійснював самовільний забір води. Наявность факту здійснення подальшого спеціального водокористування свідчить про самовільний характер такого водокористування, що є порушенням водного законодавства, зокрема: правил спеціального водокористування та тягне за собою згідно ст. 110 Водного кодексу України дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно ст.ст. 111-5 та 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.