головуючого Гончарука П.А. суддів Круглікової К.С. Стратієнко Л.В. за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: скаржника: ОСОБА_3 не з'явився не з'явився ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення та постанову Господарського суду Хмельницької області від 21 вересня 2010 р. Житомирського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 22/1250-10 за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: відкритого акціонерного товариства "Термопластавтомат", приватного підприємця ОСОБА_6 Летичівська селищна рада про визнання права власності

У липні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на приміщення бетонно-змішувального вузла, що знаходиться за адресою: смт. Летичів, АДРЕСА_1 площею 245,7 м2, придбаного ним з прилюдних торгів з реалізації арештованого майна Летичівського заводу пресових вузлів ВАТ "Термопласт-Автомат" 14.12.1998 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 р. (головуючий - Заверуха С.В., судді - Гладюк Ю.В., Магера В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 р. (головуючий - Майор Г.І., судді - Іоннікова І.А., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 р. скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено частково.

Визнано право власності на нежитлове приміщення - будівлю бетонно-змішувального вузла за адресою: смт. Летичів, АДРЕСА_1 загальною площею 245,7 м2 за приватним підприємцем ОСОБА_3

У позові до приватного підприємця ОСОБА_6 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що постановленими у справі судовими рішеннями вирішено питання щодо її прав і обов'язків, проте вона не була залучена до участі у справі, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення, позивача, представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 23 вересня 1996 року на підставі виконавчого напису нотаріуса Летичівської районної нотаріальної контори на ВАТ "Термопластавтомат" м. Хмельницький накладено стягнення на майно Летичівського заводу пресових вузлів.

14 грудня 1998 року відповідно до акту затвердженого суддею Летичівського районного суду позивачем за суму в розмірі 2100 грн. придбано гуртожиток (виробнича частина будівля БСУ (бетонно-змішувальний вузол) з земельною ділянкою 8 сотих..

Відповідно до накладної від 11.01.1999 року вказана будівля передана ОСОБА_3.

Листом від 07.03.2006 р. адресованим директору ВАТ "Термопластавтомат", позивач просив забезпечити явку повноважного представника товариства у Летичівську районну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу гуртожитку (будова БСУ) що знаходиться за адресою: смт. Летичів, АДРЕСА_2, вартістю 2100 гривень.

28 березня 2006 року ВАТ "Термопластавтомат" повідомив позивача про те, що воно не виступало продавцем у даному випадку, а тому не може вчиняти дії з посвідчення договору купівлі-продажу.

Хмельницького бюро технічної інвентаризації листом від 26.12.2008 р. № 10563/01-15 повідомило ОСОБА_3 про те, що надані ним документи не є правовстановлюючими, на підставі яких видається свідоцтво про право власності.

18.09.2010 р. Хмельницьке бюро технічної інвентаризації повідомило господарський суд про те, що згідно електронних та документальних даних БТІ право власності на спірний об'єкт не зареєстровано.

Згідно листа державного нотаріуса Летичівської державної контори від 19.02.2010 р. акт від 14.12.1998 р. не відповідає законодавству України на теперішній час, зокрема розділу 25 інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", оскільки не вказано ким, коли, і де проводились прилюдні торги чи аукціон, немає характеристики реалізованого майна, адреси боржника і покупців не вказано, немає даних про правовстановлючий документ на нерухоме майно.

Рішенням Летичівської селищної ради 5-ого скликання № 7 від 16.01.2007 р. надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення бетонно-розчинного вузла по АДРЕСА_1 смт. Летичів.

В зв'язку з відмовою державного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва на придбання майна на аукціоні, а також через заперечення права власності на придбані об'єкти нерухомості з боку приватного підприємця ОСОБА_6, позивач вважає звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на спірний об'єкт.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують належність позивачеві спірного майна, проте надані позивачем акт від 14 грудня 1998 р. та накладна від 11 січня 1999 р. на суму 2100 грн. не є належними та допустимими доказами набуття ним права власності на майно - нежитлове приміщення - будівлю бетонно-змішувального вузла за адресою: смт. Летичів, АДРЕСА_3, загальною площею 245,7 м2.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 398 ЦПК УРСР, якою регулювався порядок проведення прилюдних торгів щодо спірного майна, про проведені прилюдні торги судовий виконавець складає акт, в якому зазначає: ким, коли і де проводилися торги, перелік і коротку характеристику проданого будинку, найвищу запропоновану на торгах ціну, точне найменування та адресу покупця і суму, внесену ним за куплений будинок. До акта додається список осіб, які брали участь у торгах. Після сплати покупцем всієї суми судовий виконавець видає йому копію затвердженого суддею ата про продаж будинку з прилюдних торгів. На підставі цієї копії нотаріальна контора видає покупцеві свідоцтво про придбання будинку.

Акт від 14.1.21998 р., складений судовим виконавцем Летичівського районного суду і затверджений суддею цього суду свідчить про те, що ПП ОСОБА_3 став переможцем прилюдних торгів, на яких придбав будівлю бетонно-змішувального вузла за адресою: смт. Летичів, АДРЕСА_1 загальною площею 245,7 м2 за ціною 2100 грн., а накладна від 11.01.1999 р., видана Хмельницьким виробничим об'єднанням "Термопластавтомат" Летичівського заводу пресованих вузлів підтверджує передачу будівлю позивачу, що є достатніми доказами правомірного набуття позивачем права власності на спірне приміщення.

В позові до ПП ОСОБА_6 апеляційний господарський суд відмовив, вказавши на те, що він не є належним відповідачем у цих правовідносинах, а якщо вважає, що будівля бетонно-змішувального вузла є об'єктом спільної власності, то він не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов до них як всупереч нормам права, на які посилався, так і наявним в справі доказам.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в жодному з вказаних судом документів не зазначена площа придбаного позивачем з прилюдних торгів приміщення, а відповідачем ОСОБА_6 надані документи як про виділення йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_4 так і свідоцтво про право власності на нього, технічний паспорт та інші документи, з яких вбачається, що гараж має спільні стіни з бетонно-змішувальним вузлом, площа якого була вказана судом з урахуванням площі гаража (а.с.9-52,т.2).

За таких обставин відповідач ПП ОСОБА_6 є належним відповідачем у справі, оскільки він не визнає за позивачем права власності на частину площі бетонно-змішувального вузла, вказуючи на те, що це приміщення є окремим об'єктом права власності - індивідуальним гаражем, власником якого є саме він.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ОСОБА_5 з 04.02.1979 р. по 10.05.2012 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, а тому судові рішення стосуються і її прав і обов'язків, адже, гараж і земельна ділянка площею 253 м2 були набуті ними під час шлюбу і за загальним правилом, залежно від джерела доходів, за які були придбані, є спільною сумісною власністю подружжя в силу ст. 60 СК України, проте вона не була залучена до участі у справі.

Отже, постановлені у справі судові рішення не можна вважати законними і обгрунтованими, а тому вони згідно з п.3 ч.2 ст. 111-10 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, залучити до участі у справі ОСОБА_5, більш ретельно з'ясувати питання щодо характеристики будівлі, придбаної позивачем з прилюдних торгів, зокрема витребувати документи щодо площі бетонно-змішувального вузла на час його продажу з прилюдних торгів, перевірити та надати належну правову оцінку доводам відповідача ПП ОСОБА_6 про те, що зареєстрований за ним на праві власності індивідуальний гараж площею 69,1 м2 за адресою АДРЕСА_4 і приміщення механічного цеху площею 71,7 м2 бетонно-змішувального вузла (згідно технічного паспорту) за адресою смт. Летичів, АДРЕСА_1 є одним і тим же приміщенням.

У випадку підтвердження цих доводів, встановити хто є належним власником цього приміщення і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 вересня 2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2010 року у справі за № 22/1250-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.