головуючого: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства науково-виробничої фірми "СТІМ" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі № 35/3-10-5252 господарського суду Одеської області за позовом Приватного підприємства науково-виробничої фірми "СТІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" про стягнення 41980 грн. Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі № 35/3-10-5252 апеляційну скаргу Приватного підприємства науково-виробничої фірми "СТІМ" на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.04.2015 повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015, а справу № 35/3-10-5252 передати на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської конвенції "Про захист прав і основних свобод людини".

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2011 у справі № 35/3-10-5252 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" на користь Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "СТІМ" суму основного боргу у розмірі 30000,00 грн., пеню у розмірі 1794, 78 грн., штраф у розмірі 7500,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 392,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн., в решті позову відмовлено, видано Приватному підприємству Науково-виробнича фірма "СТІМ" довідку про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита на суму 1грн.70коп.

15.03.2011 у справі № 35/3-10-5252 було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2015 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.№ 2-1466/15 від 23.03.15 р.) в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2015 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Положення Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) вказують також на те, що частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2015 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" (вх.№ 2-1466/15 від 23.03.15 р.) в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Одеської області від 15.03.2011 у справі № 35/3-10-5252 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" на користь Приватного підприємства Науково-виробничої фірми "СТІМ" суми основного боргу у розмірі 30000, 00 грн., пені у розмірі 1794, 78 грн., штрафу у розмірі 7500, 00 грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 392, 94 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236, 00 грн.

Судом першої інстанції в вищевказаній ухвалі встановлено, що грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг" перед Приватним підприємством Науково-виробнича фірма "СТІМ" є припиненими в силу закону, а саме частини другої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ господарського суду Одеської області від 15.03.2011 у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг", які підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2011 р., є погашеними в силу ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 06.04.2015, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 06.04.2015 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" у задоволенні заяви, з посиланням на порушення судом ст. 124 Конституції України, міжнародних договорів України, норм процесуального та матеріального права.

Одночасно, заявник апеляційної скарги заявив клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду першої інстанції від 06.04.2015.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що оскаржувану ухвалу підприємство отримало 14.04.2015, але не змогло своєчасно оскаржити з об'єктивних причин, а саме, у зв'язку з перебуванням директора підприємства - Стецюка О.М., який безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції (АТО) та був важко поранений при виконанні бойового завдання в районі Дебальцеве, на лікуванні в центрі медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький", проходження реабілітації в ОКЛ м. Івано-Франківська та профільного огляду у військово-медичному клінічному центрі західного регіону м. Львів, а також відсутністю на підприємстві інших посадових осіб.

Крім того, заявником апеляційної скарги у прохальній частині скарги було зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а відтак і апеляційної скарги на ухвалу суду за наслідками її розгляду, не справляється.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства науково-виробничої фірми "СТІМ", дійшла висновку про повернення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані заявником апеляційної скарги матеріали, встановив, що до апеляційної скарги заявником не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, скаржник обґрунтовував подання скарги без судового збору положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", зазначивши, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір також не справляється.

Підпунктом 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату з 1 січня - 1218 гривень.

Суд апеляційної інстанції зазначив в оскаржуваної ухвалі, що при поданні апеляційної скарги заявник повинен був надати до суду докази оплати судового збору у розмірі 609,00 грн., натомість до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не додано взагалі.

Крім того, колегія суддів зауважила, що чинним законодавством України не передбачено подання в якості доказів відправлення апеляційної скарги іншому учаснику процесу копії квитанції та опису.

Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

2) до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);

3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3, п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції, повернула без розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства науково-виробничої фірми "СТІМ" на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.04.2015 у справі № 35/3-10-5252 скаржнику.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 (3674-17) .

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до підпункту 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору з апеляційних і касаційних скарг на ухвалу господарського суду, що подаються до господарських судів встановлена у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати і становить 609,00 грн. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Отже, до апеляційної скарги про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 06.04.2015 у справі № 35/3-10-5252 заявником мали бути додані докази сплати судового збору у розмірі 609,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.04.2015 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" про визнання наказу від 15.03.2011 у справі № 35/3-10-5252 таким, що не підлягає виконанню.

При зверненні з апеляційною скаргою, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ", зазначила, що остання звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі та звертає увагу на те, що підпунктом 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" чітко встановлено розмір судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Крім того, при зверненні з касаційною скаргою, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ", зазначила, що остання звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України " Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2015, приймаючи до розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства науково-виробничої фірми "СТІМ", колегія суддів касаційної інстанції, за власною ініціативою, враховуючи обставини справи, відстрочила Приватному підприємству науково-виробнича фірма "СТІМ" сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 609, 00 грн. до закінчення розгляду касаційної скарги.

Заявник касаційної скарги, в судове засідання 11.08.2015 Вищого господарського суду України докази сплати судового збору за подання касаційної скарги не подав.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення (наслідки застосування судом положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ" оскаржує ухвалу господарського суду Одеської області від 06.04.2015 винесену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, тобто, в порядку застосування господарським судом положень ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ" в даному випадку безпідставно посилається на положення п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", вказані норми застосуванню в даному випадку не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги, що Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ" не входить до кола осіб, які звільняються від сплати судового збору або користуються пільгами стосовно сплати судового збору, встановлених та передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір", Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Приватне підприємство науково-виробнича фірма "СТІМ" при зверненні до господарського суду з апеляційною і касаційною скаргами на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.04.2015 мала обов'язок сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що підпунктом 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Аналогічна позиція викладена у п.2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) .

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги разом з доданими до неї документами скаржнику та вважає, що правові підстави для скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі № 35/3-10-5252 відсутні.