Ткаченко Н.Г. - головуючого, Куровського С.В. - доповідача, Удовиченка О.С., за участю представника ПАТ "Райффайзен банк Аваль" - Марченко О.П. - в режимі відеоконференції,и

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015

та ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2015

у справі № 922/1948/14 господарського суду Харківської області

за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

до Українсько-американського спільного підприємства з

іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс"

про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2015 (суддя Савченко А.А.) заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" з грошовими вимогами до боржника (з урахуванням наданих уточнень) задоволено частково. Визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" до боржника у розмірі 17620239,91 грн., з яких 17619021,91 грн. включено до 4 черги задоволення вимог кредиторів боржника та 1218,00 грн. судових витрат включити до 1 черги задоволення вимог кредиторів боржника. Відхилено вимоги ПАТ "Банк Золоті Ворота" до боржника у розмірі 1484270,66 грн. пені. Відхилено вимоги ПАТ "Банк Золоті Ворота" до боржника у розмірі 2774,71 9 грн. (окремо штраф 272494,85 грн.).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів у складі: Плахов О.В. - головуючий, Здоровко Л.М., Пуль О.А.) ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Райффайзен банк Аваль" просить вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 24.03.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.06.2015 скасувати з підстав порушенням вимог матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким включити вимоги ПАТ "Банк Золоті Ворота" окремо, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника у сумі 8825000,00 грн., вимоги першої черги - 1218,00 грн., вимоги четвертої черги у сумі 11185072,58 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 задоволено клопотання ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 11.08.2015 справа слухалася в режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення в режимі відео конференції представника ПАТ"Райффайзен банк Аваль", який підтримав подану касаційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон) .

Згідно ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз.2 ч.2 даної статті забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

В ч. 8 ст. 23 Закону закріплено, що вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2014 за заявою "Райффайзен банк Аваль" порушено провадження у справі про банкрутство Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс".

ПАТ "Банк Золоті ворота" у межах встановленого Законом строку подало заяву з вимогами до боржника, в обґрунтування та підтвердження своїх вимог банк надає до суду кредитні договори, розрахунок суми заборгованості.

Відповідно до наданих уточнень до заяви з грошовими вимогами, ПАТ "Банк Золоті ворота" просить визнати грошові вимоги, що є незабезпеченими та складають 17619021,91 грн. та включити їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; витрати на оплату судового збору у сумі 1218.00 грн. - до першої черги задоволення вимог кредиторів,; пеню по кредитних договорах у загальній сумі 1484270,66 грн. та за заборгованістю по договору № Ю-160/08 від 04.09.2008 у сумі 2774,71 грн. (окремо штраф - 272494,85 грн.) - до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Розглядаючи подану заяву, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2008 між ПАТ "Банк Золоті ворота" та Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" укладено договір № 508 на кредитну лінію (невідновлювальну), зі всіма змінами до нього, за умовами якого Банк за наявності вільних кредитних ресурсів зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 1202168,00 дол. США (ліміт), 328019,00 євро (ліміт), 247503,00 грн. (ліміт), а Позичальник зобов'язується на умовах, передбачених даним договором, повернути у строк не пізніше 10.08.2011 кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору.

Станом на 19.06.2014 заборгованість боржника перед ПАТ "Банк Золоті Ворота" складає 18188288,50 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 13 904 046,31 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 3 032 283,01 грн.; пеня за простроченою заборгованістю - 1251959,18 грн., з яких 1054805,90 грн.; пеня за кредитом та 197123,28 грн. пеня за відсотками.

Також 13.08.2009 між ПАТ "Банк Золоті ворота" та Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" укладено договір № 187 про надання кредиту за овердрафтом, зі всіма змінами до нього, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 1959937,56 грн., а Позичальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит у строк не пізніше 15.08.2011 та сплатити проценти за користування ним в строки та в розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи заборгованість боржника перед ПАТ "Банк Золоті Ворота" по даному договору складає 3295004,07 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 1959 937,56 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 1102755,03 грн.; пеня за простроченою заборгованістю - 232311,48 грн., я яких 148686,68 грн.; пеня за кредитом та 83624,80 грн. - пеня за відсотками.

Таким чином загальна заборгованість за двома договорами (без пені) складає 19999021,91 грн.

Крім того, судами встановлено, що 29.04.2011 між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено іпотечний договір № 11-064, за яким громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в забезпечення виконання зобов'язань боржника (договору № 508 від 05.09.2008 р.) передали в іпотеку Банку п'ятикімнатну квартиру 10, загальною площею 227,4 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, ринковою вартістю 2380000,00 грн.

13.08.2009 між Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено договір застави № 09-074 у забезпечення виконання всіх вимог заставодержателя до заставодавця за договором № 187 про надання кредиту за овердрафтом від 13.08.2009 р. та всіма додатковими угодами до нього. Відповідно до п. 1.2. договору предмет застави - товари в обороті, ринковою вартістю 6445000,00 грн.

Перелік майна (товарів в обороті -предмета договору) вказаний у додатку, що є невід'ємною частиною договору.

В результаті перевірки наявності та стану заставного майна за договором застави № 09-074 від 13.08.2009 встановлено, що заставне майно за відповідною адресою відсутнє, про що складено акт від 09.12.2014.

Аналогічні обставини встановлені за результатами іншої перевірки, про що складено акт від 30.01.2015.

Довідкою ПАТ "Банк Золоті Ворота" від 30.01.2015. підтверджено, що майно яке є предметом договору застави від 13.08.2009 № 09-074 не реалізоване.

Тобто, майно, яке є предметом договору застави за договором № 09-074 від 13.08.2009, за яким має забезпечуватися право вимоги кредитора до боржника на суму 6445000,00 грн. не виявлено.

За таких обставин суд першої інстанції, дійшов висновку, що загальна сума грошових вимог Банку за обома кредитними договорами не є забезпеченою у зв'язку з відсутністю майна в сумі 17619021,91 грн., та підлягає включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що за умови включення до реєстру таких фактично не забезпечених вимог, навіть при наявності договору застави, дія якого не припинена, але виконання якого неможливо у зв'язку із відсутністю предмета застави, кредитор набуває прав та обов'язків конкурсного кредитора.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Також, слід зазначити, що в межах провадження справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним .

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст.45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату судового збору.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно віднесено до першої черги задоволення 1218,00 грн. - витрати по сплаті судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами, що підтверджується платіжним дорученням № 588 від 16.07.2014.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення вимог у розмірі 1484270,66 грн. пені за порушення строків погашення тіла кредиту та відсотків за двома кредитними договорами, оскільки з урахуванням строків оплати за договорами та приписів ст. 232 ГК України, нарахування пені за період з 18.12.2013 р. по 18.06.2014 р. є безпідставним.

Вимоги ПАТ "Банк Золоті Ворота" по заборгованості по договору № Ю-160/08 на відкриття рахунку у цінних паперах від 04.09.2008р. у сумі 2774, 71 грн., (окремо штраф - 272 494, 85 грн.), як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, були заявлені кредитором 10.12.2014, тобто з пропуском строку, встановленого ч.1 ст. 23 Закону про банкрутство, а тому обґрунтовано відхилені судами.

Щодо вимог ПАТ "Банк Золоті Ворота" в іншій частині, які визначені судами такими, що не забезпечені заставою, слід вказати наступне.

Приписами ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство визначено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

При цьому, в ч. 9 статті 45 цього Закону закріплено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Частиною 2 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення передбачені приписами ст. 19 Закону України "Про заставу" .

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно вимог ст. 5 даного Закону, предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності.

Відповідно до змісту ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Указане кореспондується зі статтею 28 Закону України "Про заставу".

Посилаючись на акти від 09.12.2014 та від 30.01.2015 перевірки наявності та стану заставного майна за договором застави № 09-074 від 13.08.2009, суд першої інстанції, з яким погодивсяч апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що загальна сума грошових вимог Банку за обома кредитними договорами в сумі 17619021,91 грн. не є забезпеченою у зв'язку з відсутністю майна.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надали належної правової оцінки наявному у матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 46248847 від 02.02.2015, оскільки належним чином не з'ясували чи були вимоги ПАТ "Банк Золоті Ворота" забезпечені заставою на момент звернення кредитора до боржника із грошовими вимогами та на момент розгляду господарським судом заяви, не дослідили на яких підставах та коли вносились дані про вилучення запису про обтяження та з яких причин даний запис поновлено не було.

Також суди в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України не мотивували своїх висновків про незабезпечення вимог ПАТ "Золоті Ворота" у зв'язку з відсутністю заставного майна, зокрема, не зазначили, з посиланням на норми права, чому витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не є належними та допустимими доказами наявності застави рухомого майна.

Посилаючись на акти від 09.12.2014 та від 30.01.2015 як на докази відсутності заставного майна, судом не було надано належної оцінки їх змісту, оскільки в них зазначено, що "до приміщень, за вказаною в актах адресою (АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1), не були допущені фізичною особою, зі слів якої, приміщення перебувають у власності іншої особи". Дані акти складені за участю лише представників ПАТ і арбітражного керуючого. Представники боржника у перевірці наявності (відсутності) заставного майна боржника участі не приймали.

Крім того, відомості, зазначені в довідках від 30.01.2015, що містяться в матеріалах справи, про те, що боржник не передавав у власність ПАТ "Банк Золоті Ворота" майно, яке є предметом застави згідно договору застави № 09-74 від 13.08.2009, та про те, що Банк самостійно не звертав стягнення/або не реалізовував майно, яке є предметом застави, складені Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів ПАТ "Банк Золоті Ворота" одноособово і не підтверджені належними доказами.

Водночас, наявність або відсутність майна юридичної особи встановлюється за наслідками інвентаризації. Однак, судом першої інстанції обставини щодо проведення інвентаризації майна боржника також не досліджувались.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та підтвердити їх належними та допустимими доказами. Тобто, кредитор - ПАТ Банк Золоті Ворота" повинен довести належними та допустимими доказами наявність/відсутність забезпечених заставою вимог при затверджені реєстру конкурсних кредиторів та підтвердили зазначені факти при досліджені цих доказів.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в порушення вимог ст. 101 ГПК України, недоліків ухвали суду першої інстанції не усунув, не дослідив належним чином обставин справи щодо конкретних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної відсутності заставного майна за договором застави № 09-74 від 13.08.2009, залишивши поза увагою, що розглядаючи по суті заяву з грошовими вимогами до боржника, правову оцінку змісту, підставам виникнення та обґрунтованості грошових вимог кредитора надає в судовому засіданні господарський суд, виходячи з вимог ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 4- 7 ГПК України, судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, в порушення вищенаведених норм, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувались надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскаржувані постанова та ухвала підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, належним чином перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку доказам та в залежності від встановленого і вимог закону прийняти відповідне рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2015 по справі № 922/1948/14 скасувати.