Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Кравчука Г.А., Полянського А.Г., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову від 20.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/12140/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до 1. Комунального підприємства "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у місті Києві, 2. Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" про стягнення 5 654 854,58 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Макарчук Л.Л. (дов. від 12.06.15)

Від відповідача - 1) Улибіна В.О. (дов. від 12.06.15)

2) Саушкіна О.В. (дов. від 05.01.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 06.08.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Кравчук Г.А., Полянський А.Г.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у місті Києві (відповідач-1) та Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" (відповідач-2) про стягнення 5 654 854, 58 грн., з яких 5 465 453, 39 грн. заборгованості за договором постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09257/2-05 від 19.10.2010 за період з 01.02.2011 до 30.09.2012, а також 8 645, 32 грн. інфляційних витрат, 139 619, 39 грн. 3 % річних та 41 136, 47 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за вищевказаним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2015 (судді: Пригунова А.Б., Марченко О.В., Демидов В.О.) позов задоволено частково, стягнуто солідарно з КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві та КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у місті Києві на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 2 300 031, 82 грн., 3 121, 56 грн. інфляційних втрат, 57 893, 56 грн. 3 % річних, 25 473, 61 грн. пені та 47 730, 41 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю., Самсіна Р.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій в частині відмови у стягненні 3 165 421, 57 грн. основного боргу, 5 523, 76 грн. інфляційних втрат, 81 725, 84 грн. 3% річних та 15 662, 86 грн. пені скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, ст.ст. 173- 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.

КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2010 між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", (позивач, постачальник за договором), КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві (відповідач-2, абонент за договором) та КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у місті Києві (відповідач-1, балансоутримувач за договором) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09257/2-05, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у систему каналізації міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а абонент - приймати надані послуги та здійснювати їх оплату на умовах договору, а балансоутримувач - надавати повну і достовірну інформацію відповідно до умов договору та нести відповідальність разом з абонентом у разі порушення зобов'язань перед постачальником відповідно до ст. 196 Господарського кодексу України та ст. 543 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, узгодженого з позивачем і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.4. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками засобів обліку, зареєстрованих у постачальника. У разі наявності у балансоутримувача декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої води здійснюється з урахуванням показників всіх засобів обліку, зареєстрованих у постачальника. Зняття показників із засобів обліку здійснюється як правило щомісяця представником постачальника у присутності представника абонента у строком згідно з графіком обслуговування постачальника. У разі якщо абонент не забезпечить для зняття показників присутність свого представника, показники, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за показниками засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками засобів обліку води та/або іншими способами, визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Згідно п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки направляє до постачальника письмовий звіт по обсягам спожитих послуг та їх вартості та проводить звіряння обсягів та вартості наданих послуг у відповідному обліковому періоді.

Пунктами 2.2.1., 2.2.2. договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену абоненту воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Абонент щомісячно забезпечує не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим, своєчасну та повну оплату коштів від населення за отримані послуги на транзитний рахунок Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та до 25-го числа поточного місяця сплачує у повному обсязі вартість наданих послуг орендарям, на рахунок постачальника згідно з його рахунком.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті послуг, абонент сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1., укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомила інші сторони про його припинення.

Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем-2 умов договору № 09257/2-05 від 19.10.2010 щодо оплати наданих послуг, звернувся з даним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 5 465 453, 39 грн. за період з 01.02.2011 по 30.09.2012.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, в силу положень Цивільного кодексу України (435-15) договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (663-18) та "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) , суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190 (z0936-08) , визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Господарськими судами встановлено, що ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" заявлено до стягнення заборгованість за постачання холодної води та водовідведення, а також за постачання води на підігрів та її водовідведення.

При цьому, судами встановлено, що на балансі КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві, а також у його господарському віданні чи оперативному управлінні відсутні теплові пункти (котельні).

Враховуючи викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на підставі договору № 09257/2-05 від 19.10.2010 (за виключенням постачання води на підігрів та її водовідведення) за період з 01.02.2011 по 30.09.2012 у сумі 2 300 031,82 грн.

Що стосується вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті послуг, абонент сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суди правомірно дійшли висновку про стягнення 3 121, 56 грн. інфляційних втрат, 57 893, 56 грн. 3 % річних, 25 473, 61 грн. пені. Апеляційним господарським судом суми перевірені.

Відповідно до умов п. 1.1 договору балансоутримувач зобов'язався надавати повну і достовірну інформацію відповідно до умов цього договору та нести відповідальність разом з абонентом у разі порушення зобов'язань перед постачальником відповідно до ст. 196 Господарського кодексу України, ст. 543 Цивільного кодексу України, відповідач 2 виконує зобов'язання разом з відповідачем 1.

Відповідно до ч.2 ст. 196 Господарського кодексу України у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) , якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на викладене, суди правомірно зазначили про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову від 20.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/12140/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.