розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року у справі № 908/66/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення інфляційних сум, 3% річних та пені,

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 3 113 775,44 грн., 3 % річних в сумі 2 938 996,70 грн. та 26 472 394,54 грн. інфляційних сум за період з 24.03.2014 року по 21.11.2014 року.

Позов обґрунтовано простроченням виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13/2387-ТЕ-7, яке встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2014 року у справі № 905/2517/14.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 року (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 556 887,72 грн., 3 % річних в сумі 2 926 415,37 грн. та 26 325 528,81 грн. інфляційних сум, а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині відмови в позові про стягнення пені в сумі 1 556 887,72 грн. скасувати, та позов в цій частині задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає її необгрунтованою, та просить судові рішення у справі скасувати і в позові відмовити, а у випадку якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про законність і обгрунтованість судових рішень - залишити їх в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 28.12.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2387-ТЕ-7, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності (п.1.2. договору).

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку із неналежним виконанням цього договору, рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2014 року у справі № 905/2517/14 стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 153 073 123,31 грн., 1 871 517,88 грн. інфляційних сум, 3% річних у сумі 3 128 411,88 грн. та пеню в сумі 4 579 370,58 грн.

Оскільки відповідач остаточно розрахувався за спожитий у 2013 році природний газ лише 21.11.2014 року, позивач у січні звернувся з позовом про стягнення пені в сумі 3 113 775,44 грн., 3% річних в сумі 2 938 996,70 грн., та 26 472 394,54 грн. інфляційних сум, які нараховані за період з 25.03.2014 року (після періоду, за який вже стягнуто рішенням суду у справі № 905/2517/14) по 21.11.2014 року включно згідно з розрахунком за кожним актом приймання-передачі природного газу.

Разом з тим, 14.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Управлінням Державної казначейської служби України у місті Маріуполі Донецької області, Департаментом фінансів Маріупольської міської ради, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради, комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та НАК "Нафтогаз України" укладено договір № 753/30 про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 1.1 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 (30-2014-п) .

Вказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 року № 13/2387-ТЕ-7 у сумі 143 564 848,30 грн.

За змістом підпункту 2 пункту 12. договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 15 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п. 16).

Відповідно до п. 17 цього договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета спору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості, стягнутої за рішенням суду в іншій справі.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору за судовим рішенням в іншій справі, а відмову в решті позову мотивовано проведенням судом власного перерахунку інфляційних сум та 3% річних в межах визначених позивачем періодів, та наявністю підстав для зменшення розміру пені.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За приписами статті 193 ГК України, статей 526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, суди не взяли до уваги той факт, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору поставки природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та від 01.07.2015 року у справі 924/1230/14.

Проте, в порушення зазначених вимог місцевий господарський суд, при прийнятті оскарженого рішення в даній справі, не дослідив обставин та не встановив чи відбувся розрахунок за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, чи такий розрахунок частково відбувся поза їх межами, що в свою чергу могло вплинути на визначення періоду нарахування і розміру пені, 3% річних та інфляційних сум.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, на вказані порушення уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не дав.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 року скасувати, і справу № 908/66/15-г передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.