Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївнина постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 та на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1404/15-г господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство "ВК імпекс" про визнання поруки припиненою в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Щербина О.Ю.;

- третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1404/15-г (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (судді: Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (надалі позивач/ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП") до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі відповідач/банк/скаржник), третя особа у справі - Мале приватне підприємство "ВК імпекс" про визнання поруки припиненою.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

До початку судового засідання 05.08.2015 через канцелярію суду касаційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, яке, з урахуванням заперечень представника відповідача щодо його задоволення, було відхилено судовою колегією.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненою поруки за договором поруки № 1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін № 1 від 25.03.2013, укладеного між ТОВ "Вест Ойл Груп" та ПАТ "Форум", з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013, укладеним між ПАТ "Форум" та МПП "ВК Імпекс".

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що враховуючи невстановлення у договорі поруки строку дії поруки, а також настання 31.12.2013 кінцевого строку погашення МПП "ВК Імпекс" кредиту за вказаним кредитним договором, вимога відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки від 19.11.2014, направлена поза межами шестимісячного строку, встановленого у ч. 4 ст. 559 ЦК України, що свідчить про припинення поруки за договором поруки № 1-0099/13/38-Р. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою у справі додаткових договорів до кредитного договору № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013, збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя за договором поруки № 1-0099/13/38-Р, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України також є підставою для припинення поруки за вказаним договором поруки.

Суди попередніх інстанцій, задовольнили позовні вимоги, при цьому встановили, що 29.03.2013 між ПАТ "Банк Форум" та Малим приватним підприємством "ВК Імпекс" (за договором позичальник) був укладений кредитний договір № 1-0021/13/30-KL (надалі кредитний договір).

За умовами кредитного договору кредитор (відповідач) на умовах визначених цим договором, відкриває позичальнику (третій особі у справі) невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами, далі - "Вибірка", на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати проценти та комісії в розмірі, в строки та на умовах, визначених кредитним договором.

Додатковим договором № 1 від 23.05.2013 до кредитного договору сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору, щодо збільшення кредитного ліміту, визначення порядку надання кредиту та погашення заборгованості за кредитом, розмір та порядок сплати процентів, умови розрахунків та обов'язки сторін.

Договором про внесення змін № 2 від 27.12.2013 до кредитного договору сторони виклали п. 1.4 кредитного договору в новій редакції, погодили кінцевий термін, до настання якого має бути повністю погашена кредитна заборгованість, внесено зміни в п. 1.5.2.- 1.5.3. кредитного договору (визначено порядок погашення кредиту, фактична заборгованість якого станом на 27.12.2013 становить 10 000 000,00 доларів США, а також погоджено графік погашення кредиту).

Договором про внесення змін № 3 від 03.02.2014 року до кредитного договору сторони виклали в новій редакції підпункти кредитного договору, які стосуються забезпечення виконання зобов'язань позичальника.

Пунктом 1.5 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013) сторони узгодили, що надання кредиту/вибірок буде здійснюватися виключно протягом періоду доступності та в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з встановленням графіку погашення кредиту, але в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, як він визначений згідно з п. 1.4. цього договору.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013 та договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 року) кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється, зокрема, для вибірок, наданих в рамках Субліміту-2 - не пізніше " 31" грудня 2013 року. Договором також передбачалося ряд обставин, за настання яких кінцевий термін, до якого має бути повністю погашена заборгованість встановлюється 31.12.2019. У разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.1 - 1.5.2.1.3 договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2014 року.

Пунктом 1.5.2.2 кредитного договору (у редакції договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013) встановлено, що у разі настання відкладальної обставини-1 як вона визначена згідно з п.п.1.5.2.1.1 - 1.5.2.1.3 договору, на період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (включно) позичальнику встановлюється графік погашення кредиту-2.

У п. 1.5.2.2 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013 року) сторони узгодили, що у випадку, якщо позичальник не здійснив погашення наданого в рамках Субліміту-2 кредиту в строк до 30 червня 2013 року (включно) в сумі не менше 8 352 668,00 дол. США, що не вважається сторонами порушенням зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту згідно з наступним графіком погашення кредиту, наданого в межах Субліміту-2, а саме: протягом періоду з 23.05.2013 року по 31.12.2013 року встановлюється графік погашення кредиту-8, відповідно до якого позичальник (МПП "ВК імпекс") зобов'язується до 30.08.2013 року погасити заборгованість за кредитом по Субліміту-2 в розмірі 104 407,00 дол США; за період з 31.08.2013 року до 31.12.2013 року погасити решту суми Субліміту-2 в розмірі 16 895 593,00 дол США.

Пунктом 1.5.2.2.1.1 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013 року) визначено відкладальну обставину-8, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що за умови належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту-8 та належної сплати ним процентів і комісій згідно з умовами цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути погашена заборгованість за кредитом, переноситься на 31.12.2014, а залишок заборгованості за кредитом підлягає погашенню згідно з графіком погашення кредиту-9 (п.1.5.2.2.2 кредитного договору).

Як передбачено п. 1.5.2.2.1.2 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013), умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-9, що передбачений п. 1.5.2.2.2 цього договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з п. 1.5.2.2.2 цього договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, в порядку встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 1.5.2.2.1.3 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013 ) у разі порушення позичальником своїх обов'язків щодо належного погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-8, належної сплати нарахованих процентів і комісій відповідно до умов цього договору, відкладальна обставина-8 вважається такою, що не настала. Наслідком ненастання відкладальної обставини-8 є зобов'язання позичальника погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку у термін не пізніше 31.12.2013.

Пунктом 7.1.1 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 23.05.2013 ), сторони погодили, що випадком порушення зобов'язань є невиконання чи неналежне виконання боржником будь-якого свого обов'язку за кредитним договором, зокрема, не погашення заборгованості та не сплата відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені).

Крім того, як встановили суди, 29.03.2013 між ПАТ "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (позивач, поручитель за договором) укладено договір поруки № 1-0099/13/38-Р (далі - договір поруки).

За умовами договору поруки поручитель (позивач) поручається перед кредитором (відповідачем) за належне та своєчасне виконання МПП "ВК Імпекс" у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013, а саме повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

23.05.2013 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 1 до договору поруки, яким було викладено в новій редакції п. 2.1 договору поруки, а саме: порука забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань третьої особи за кредитним договором, зокрема, відповідно до п. 2.1.1 договору поруки повернення кредиту в сумі 18 000 000,00 доларів США з графіком погашення (зниження ліміту заборгованості) відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.12.2019, або протягом іншого строку/в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позичальник (третя особа у справі) в строк до 31.12.2013 (включно) не виконав умови графіку погашення кредиту -8, в зв'язку з чим, суди прийшли до висновку про те, що відкладальна обставина - 8, як вона визначена у п. 1.5.2.2.1.1. кредитного договору в редакції додаткового договору №1 не настала, а тому, у позичальника (третьої особи у справі) виник обов'язок погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку у термін не пізніше 31.12.2013.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором та договором (п. 5.9 договору поруки).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В той же час, як встановили суди, оскільки кінцевим строком виконання основного зобов'язання за кредитним договором є 31.12.2013, а відповідач (банк) звернувся до позивача як поручителя із вимогою від 19.11.2014, тобто поза спливом шестимісячного строку, так само, як і до суду - з пропуском шестимісячного строку, встановленого у ч. 4 ст. 559 ЦК України, то, відповідно, виходячи із вказаної норми, порука за договором поруки № 1-0099/13/38-Р є повністю припиненою з 01.07.2014.

Крім того, як зазначили суди попередніх інстанцій, порука за вказаним договором поруки є також припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою у справі договору №2 про внесення змін до кредитного договору відбулася зміна графіку погашення кредиту-2 без згоди поручителя (позивача), оскільки до договору поруки відповідні зміни не вносилися, то, виходячи із наведеної норми, порука за вказаним договором поруки є припиненою внаслідок збільшення відповідальності поручителя (позивача).

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом; новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, здійснюючи розгляд даної справи, предметом якої є визнання припиненою поруки за договором поруки, укладеним між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання третьою особою у справі своїх зобов'язань за кредитним договором, на підставі ч.ч. 1 та 4 ст. 559 ЦК України, судам попередніх інстанцій слід було дослідити наявність підстав, вказаних у зазначених нормах, з якими законодавець пов'язує припинення поруки за договором поруки в силу закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, як вказувалося вище, виходили з того, що, по-перше, банком пропущений шестимісячний строк для пред'явлення вимоги з дати настання строку виконання основного зобов'язання (ч. 4 ст. 559 ЦК України), який (строк) наступив 31.12.2013 виходячи із положень додаткового договору № 1 до кредитного договору, по-друге, внаслідок укладення договору № 2 про внесення змін до кредитного договору, збільшився обсяг відповідальності поручителя (позивача) (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас, прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вказаним вимогам, що ставляться до судового рішення, оскільки, по-перше, обґрунтовуючи свої висновки щодо настання строку виконання основного зобов'язання 31.12.2013, виходячи виключно із положень кредитного договору та додаткового договору до нього № 1 (зокрема п.п. 1.5.2.1.1.-1.5.2.1.3.), суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що сторонами, окрім додаткового договору № 1 було укладено і договір № 2 від 27.12.2013 про внесення змін до кредитного договору, який, відповідно до п. 8 є невід'ємною частиною кредитного договору і яким, в тому числі вносилися зміни до п.п. 1.5.2.1.1.-1.5.2.1.3. договору щодо настання відкладальних обставин, які в свою чергу, впливають на настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Судами попередніх інстанцій не досліджено, чи є, встановлені у договорі № 2 від 27.12.2013 про внесення змін до кредитного договору відкладальні обставини відмінними від тих, що встановлені у додатковому договорі № 1, та, яким чином їх настання (ненастання) впливає на кінцевий термін виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором (основним зобов'язанням), що призвело до передчасного висновку судів про настання кінцевого строку виконання третьою особою кредитного договору 31.12.2013 та, відповідно, про пропуск банком встановленого у ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Крім того, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про припинення поруки внаслідок збільшення відповідальності поручителя без його згоди на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, з огляду на таке.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Отже, перш ніж робити висновки про збільшення відповідальності поручителя за договором поруки внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою договору № 2 від 27.12.2013 про внесення змін до кредитного договору, судам попередніх інстанцій слід було дослідити належним чином умови договору поруки в частині обсягу взятих на себе поручителем зобов'язань, зокрема, п. 1.1.2. договору поруки, в якому зазначено про те, що поручитель (позивач) поручається перед кредитором (відповідачем) за належне та своєчасне виконання МПП "ВК Імпекс" у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013, включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесені та/або такі, що можуть бути внесені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором, і, відповідно, не зробили певних висновків чи не свідчить вказаний пункт договору про надання поручителем згоди на зміну обсягу його відповідальності й на майбутнє, та чи потребує, виходячи із змісту вказаного договору, зміна обсягу відповідальності поручителя додаткового письмового узгодження сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій не дотримано вказаних вимог щодо прийняття судового рішення за результатами дослідження усіх обставин справи, та доказів.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з наведеного, виправлення допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права, призвело б до виходу касаційною інстанцією за межі визначених ст. 111-7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого, врахувати наведене у даній постанові.