Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Мачульського Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі господарського суду м. Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 919, 31 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Войніч О.П. (представник за дов. від 18.02.2015 № 125/15)

ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТДВ "Експрес Страхування" страхового відшкодування в розмірі 1919,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем (згідно договору добровільного страхування наземного транспорту) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, на підставі чого отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. При цьому, цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем, через що позов було подано саме до ТДВ "Експрес Страхування".

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2015 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 5 551,49 грн., тобто навіть більшому, ніж вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Форд", державний номерний знак АА 4518 ОВ, з урахуванням зносу, що визначена оцінювачем у Звіті про оцінку колісного транспортного засобу № 14/2/87/604984 від 11.02.2014 (4 273,20 грн.), то суд дійшов висновку про те, що відповідач дотримався вимог ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при розрахунку розміру страхового відшкодування за вказаною подією, а тому права позивача не були порушені відповідачем, в розумінні ст. 1 ГПК України. Покладення позивачем на відповідача обов'язку сплати страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу є неправомірним, оскільки протирічить вказаній статті Закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 рішення суду першої інстанції з даної справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТДВ "Експрес Страхування" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального права. Зокрема як зазначається скаржником: судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги положення ст. 28, 29 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; суд апеляційної інстанції застосував судову практику, яка регулює відносини щодо загального порядку відшкодування шкоди; судом апеляційної інстанції не враховано положення ст. 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 ЦК України згідно з якими до позивача не могло перейти більше прав, ніж мав страхувальник - Максимов В.В. до відповідача, тобто в межах матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу); суд апеляційної інстанції перевищив повноваження, перебрав на себе функції судового експерта та зробив висновки щодо обставин де потрібні спеціальні знання у відповідній галузі (щодо визначення розміру коефіцієнта фізичного зносу).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2013 між Максимовим Вадимом Валерійовичем (страхувальник) та ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1007924-02-10-01, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки "Ford Mondeo", державний номерний знак АА4518ОВ.

04.01.2014 . Скутар В.В., керуючи автомобілем марки "Chevrolet Lacetti", державний номерний знак АІ3626ЕС, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки "Ford Mondeo", державний номерний знак АА 4518 ОВ, під керуванням водія Максимова В.В., чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2014 Скутара В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Цивільна-правова відповідальність Скутара В.В., (винної особи) - водія транспортного засобу "Chevrolet Lacetti", державний реєстраційний номерний знак АІ3626ЕС, була застрахована у ТДВ "Експрес Страхування", що підтверджується полісом № АЕ/1832331 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, у зв'язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/1832331, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації Скутаром В.В. транспортного засобу "Chevrolet Lacetti", державний реєстраційний номерний знак АІ3626ЕС. Згідно положень полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000,00 грн.

В матеріалах справи наявний: - звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 14/2/87/604984 від 11.02.2014, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Ford Mondeo", державний номерний знак АА4518ОВ, з урахуванням фізичного зносу складає 4 273,20 грн.; - та страховий акт № 630-02 від 06.02.2014, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 7980,80 грн., яка позивачем була перерахована на розрахунковий рахунок ТОВ "Автогарант АВ" (СТО, яке здійснювало розрахунок шкоди, заданої ДТП, визначало вартість кузовних робіт та їх виконання).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами, якою є ТОВ "Експрес Страхування".

Позивачем було направлено ТДВ "Експрес Страхування" регресну вимогу на виплату страхового відшкодування № 1353 від 03.04.2014 про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 7980,80 грн. згідно страхового акту № 630-02 від 06.02.2014

У відповідь відповідачем було складено власний страховий акт № 4.14.273-1 та виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 5 551,49 грн. з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктами 16.4.1. - 16.4.4. договору добровільного страхування наземного транспорту № 1007924-02-10-01 від 11.09.2013 (укладеного між позивачем та страхувальником), зокрема, передбачено, що кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО, рекомендованої страховиком. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту. Вартість запасних частин і деталей, замінюваних при виконанні ремонту ТЗ, враховується в кошторисі збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт дорівнюють чи перевищують витрати по їхній заміні на нові.

Також умовами цього договору добровільного страхування сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування зносу (п. 16.13 договору).

Отже, Законами України "Про страхування" (85/96-ВР) та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зміст наведених норм було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі № 910/7163/14, правовий висновок у якій має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" набуло права зворотної вимоги до ТДВ "Експрес Страхування" у сумі страхового відшкодування в розмірі 7980,80 грн., тобто у межах фактичних затрат (без урахування фізичного зносу).

Звідси, оскільки відповідачем регресну вимогу позивача виконано лише на суму 5551,49 грн., висновок суду апеляційної інстанції про стягнення залишку невідшкодованої суми у розмірі 1919,31 грн., колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.