за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" районної в місті Києві ради

про стягнення 40 879,57 грн.

У січні 2015 року комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Фірма АІС", просило стягнути з відповідача 32 544,97 грн. боргу за надані комунальні послуги, 6 154,27 грн. інфляційних втрат, 2 180,30 грн. 3% річних (а.с. 6-8).

Заявою № 4/2 від 16.02.2015 року приватне підприємство "Фірма АІС" просило застосувати строк позовної давності (а.с. 102-103).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" районної в місті Києві ради (а.с. 171-173).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 185-195).

Судовий акт мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року (головуючий Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Баранець О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року скасовано, прийнято нове про задоволення позову. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 251-259).

Оскаржений судовий акт мотивовано обгрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, приватне підприємство "Фірма АІС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року залишити в силі (а.с. 271-278).

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати № 03-05/1278 від 21.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (а.с. 268)

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.20105 року касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма АІС" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2015 року (а.с. 269-270).

У судове засідання 30.07.2015 року представник третьої особи - комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" районної в місті Києві ради не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" районної в місті Києві ради.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 (raa024023-11) комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради було перейменоване у комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до статуту комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" його створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства від виконавця цих послуг (а.с. 9-13).

Основними напрямками діяльності комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", зокрема, є: забезпечення послугами централізованого опалення до споживачів по внутрішньобудинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених ним безпосередньо з споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі нарахування споживачам та збір плати за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів виробниками житлово-комунальних послуг.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 року № 905 комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було зобов'язано заключити договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, а відповідні ЖЕКи передати всю первинну документацію та провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010 року (а.с. 26).

Несплата приватним підприємством "Фірма АІС" комунальних послуг, наданих, на думку позивача, за період з 27.09.2010 року по 30.07.2014 року стала підставою для звернення з відповідним позовом.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно п. 1 ст. 19 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судами встановлено, що власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 30 (літера А) є приватне підприємство "Фірма АІС".

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 01.04.2007 року між приватним підприємством "Фірма АІС" та комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська", Шевченківського району м. Києва було укладено договір № К-58, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги, а саме, лише холодної води. Гарячої води - ні, теплоносія для центрального опалення - ні (п. 2 договору) (а.с. 119).

Згідно п. 1.4, 1.6 договору № К-58 кранів гарячої води немає (електробойлер); теплового навантаження немає (електрокотел).

Місцевим господарським судом встановлено, що в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Артема, 30-А (аптека) наявна автономна система опалення та відключено централізоване опалення (гаряче водопостачання та центральне опалення), що підтверджується актом від 26.09.2007 року, затвердженого комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" Шевченківського району м. Києва (а.с. 120).

Крім того, встановлено електробойлер на підставі проекту, розробленого ДПУ "Проектний інститут "Укоопроект", технічного рішення № 40533 з робочого проекту електропостачання, технічних умов на приєднання до електричних мереж, які розроблені акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" філіал "Кабельні мережі" (а.с. 122, 123).

Встановивши відсутність фактичного надання комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" комунальних послуг (гарячого водопостачання та центрального опалення) відповідачу та, відповідно, відсутність фактичного споживання останнім таких послуг, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відсутність угоди між сторонами також унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція, враховуючи відсутність доказів відключення відповідача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, а самовільне відключення забороняється, дійшла висновку, що позивачем надавались комунальні послуги, з огляду на що задовольнила позовні вимоги.

Проте, висновки апеляційної інстанції є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 33, 34 ГПК України щодо фактичного отримання комунальних послуг (гарячого водопостачання та центрального опалення), враховуючи акт від 26.09.2007 року, яким зафіксовано відсутність централізованого опалення та гарячого водопостачання у вищезгаданому приміщенні.

Тобто, місцевим господарським судом встановлено неможливість отримання відповідачем спірних комунальних послуг.

Щодо посилання апеляційної інстанції на самовільне відключення приватного підприємства "Фірма АІС" від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води слід зазначити, що відповідальність за таке відключення не є предметом даного спору.

Крім того, апеляційним господарським судом порушено приписи ст. 267 ЦК України з огляду на наявність заяви приватного підприємства "Фірма АІС" про застосування позовної давності (а.с. 102-103).

Слід зазначити, що відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг (зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 916/3566/13 від 25.11.2014 року).

З огляду на викладене є хибними висновки місцевого господарського суду про те, що додатковою підставою для відмови у позові є відсутність угоди між сторонами, тому такий висновок підлягає виключенню з тексту рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом без достатніх правових підстав було скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Згідно ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного судовий збір у розмірі 913,50 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Керуючись ст.ст. 49, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма АІС" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року у справі № 910/1139/15-г скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року у справі № 910/1139/15-г залишити в силі.

Стягнути з комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (місцезнаходження: 03190, м. Київ, вул. М.Кирпоноса 10/18; код ЄДРПОУ 31731838) на користь приватного підприємства "Фірма АІС" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 15/3, офіс 2; код ЄДРПОУ 191229274) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.