розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року

у справі № 915/1879/14 господарського суду Миколаївської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ"

до приватного підприємства "Югстройпресс"

про стягнення 26 800,74 грн.

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до приватного підприємства "Югстройпресс", просило стягнути з відповідача 21 374,00 грн. боргу, 5 426,74 грн. пені (а.с. 3-8).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням приватним підприємством "Югстройпресс" своїх зобов'язань за договором поставки № 43-ФАМ від 20.09.2011 року щодо оплати поставленої продукції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.01.2015 року (суддя Бездоля Д.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року (головуючий Ярош А.І., судді Шевченко В.В., Головей В.М.) (а.с. 149-154) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Югстройпресс" 3 728,00 грн. боргу. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 80-84).

Оскаржені судові акти мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 17 646,00 грн. основного боргу, 5 426,00 грн. пені, 1 573,00 грн. пені та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду (а.с. 164-168).

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати № 03-05/1276 від 21.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (а.с. 160).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2015 року (а.с. 161-162).

У судове засідання 30.07.2015 року представник відповідача - приватного підприємства "Югстройпресс" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - приватного підприємства "Югстройпресс".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" та приватним підприємством "Югстройпресс" було укладено договір поставки № 43-ФАМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а останній, у свою чергу, сплатити та прийняти у порядку та на умовах, встановлених цим договором, товар, найменування і кількість якого погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (а.с.16-19).

Згідно п. 1.2 договору загальна ціна і кількість поставленого товару визначається у відповідності з узгодженими сторонами специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.2, 3.1 договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку та у строки, які узгодженні сторонами в специфікації. Порядок та умови поставки товару, у тому числі строк поставки, узгоджується сторонами в специфікаціях, які оформлені покупцем на кожну окрему поставку товару та підписуються обома сторонами і є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку порушення сторонами строків виконання зобов'язань, встановлених договором більше ніж на 20 днів від встановленого строку, сторона, відносно якої це зобов'язання порушене, вправі вимагати від сторони, що вчинила це порушення сплати неустойки у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення але не більше 10% від вказаної суми.

Відповідно до п. 7.2, 7.3 договору він діє до 31.12.2011 року включно.

Судами також встановлено, що після припинення дії вищевказаного договору та без укладення специфікації позивач передав приватному підприємству "Югстройпресс" за накладною від 07.08.2012 року № РН-0000544 товар вартістю 18 848,00 грн. (а.с. 14).

Відповідачем отриманий за накладною від 07.08.2012 № РН-0000544 товар оплачено частково на суму 15 120,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.09.2012 року (а.с.52) та рахунком - фактурою від 02.08.2012 року № СФ-0000694, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 3 728,00 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 10.06.2013 року, після припинення дії вищезазначеного договору, сторони підписали специфікацію № 8, в якій узгодили поставку товариством з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" відповідачу товару, а саме, моторів-вібраторів MVSI 3/500-S02 380V 50Hz у кількості 6 штук та моторів-вібраторів MVSI 3/1300-S08 у кількості 6 штук загальною вартістю 60 516,00 грн. (а.с. 20).

Відповідно до п. 2 даної специфікації приватне підприємство "Югстройпресс" зобов'язалось сплатити 50% вартості товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача, інші 50% перерахувати протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу постачальника.

Судами встановлено, що постачальник на виконання умов специфікації № 8 від 10.06.2013 року передав покупцю товар вартістю 60 516,00 грн., що підтверджується накладною від 11.06.2013 року № РН-0000436 та виставленим рахунком № СФ-0000593 від 10.06.2013 року (а.с. 22, 23).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що у приватного підприємства "Югстройпресс" за товар, поставлений за накладною від 11.06.2013 року № РН-0000436 на суму 60 516,00 грн. відсутня заборгованість, оскільки ним 10.01.2014 року повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ" мотори-вібратори MVSI 3/1300-S08 у кількості 2 штук вартістю 12 612,00 грн., що підтверджується накладною від 10.01.2014 року № ВН-0000001 (а.с.25), мотори-вібратори MVSI 3/1300-S08 у кількості 2 штук та мотори-вібратори MVSI 3/500-S02 380V 50Hz у кількості 2 штук загальною вартістю 20 172,00 грн., що підтверджується накладною від 10.01.2014 року № ВН-0000002 (а.с.72) та 11.06.2013 сплачено 30 258,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.06.2013 року (а.с. 73).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що правовідносини сторін щодо поставки товару за накладними від 07.08.2012 року та від 11.06.2013 року № РН-0000436 виникли після припинення дії договору поставки № 43-ФАМ від 20.09.2011 року, дійшли висновку, що умови вказаного договору щодо оплати за поставлений товар за вказаними накладними та сплати пені за прострочення оплати на спірні правовідносини сторін не поширюються.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судами встановлено, що здійснення позивачем поставки та отримання відповідачем товару за накладними свідчить про виникнення між ними договірних правовідносин з поставки товару, що регулюється ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановивши факт неналежного виконання приватним підприємством "Югстройпресс" зобов'язань за накладною від 07.08.2012 року № РН-0000544 щодо оплати поставленого товару у розмірі 3 728,00 грн., місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, задовольнив позовні вимоги у зазначеній частині та відмовив у задоволенні інших вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.