розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 5011-48/3804-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави, в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни про розірвання договору та стягнення суми, та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування наказу та визнання недійсним договору,

Перший заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни про розірвання договору № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.08.2011 та стягнення неустойки і пені за невиконання умов договору в розмірі 506923,95 грн.

Фізична особа-підприємець Максудова Алла Іванівна подала зустрічний позов до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування наказу від 29.07.2011 № 166-ПР; визнання недійсним пунктів 1.4, 1.5 договору від 23.08.2011 № 15/11 та зобов'язання підписати додаткову угоду до договору від 23.08.2011 № 15/11, з визначенням ціни в редакції позивача.

Відповідно до заяви про зміну предмета позову, яку прийнято до розгляду, позивач за зустрічним позовом просить суд скасувати наказ Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 № 166-ПР; визнати недійсним договір від 23.08.2011 № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень з №1 по № 16 (групи приміщень № 47), загальною площею 184,90 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Саперне поле, 28, літ. "А".

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі № 5011-48/3804-2012 (судді: Бондаренко Г.П. - головуючий, Ковтун С.А., Цюкало Ю.В.) в задоволенні позову Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави, в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відмовлено повністю; зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни задоволено частково; визнано недійсним договір № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 23.08.2011 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2-1990; стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни судовий збір в розмірі 1218 грн та витрати, понесені на оплату проведення судової експертизи, у розмірі 5149,20 грн; в задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено; стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 11285,48 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 229 ЦК України, як такий, що вчинено позивачем за зустрічним позовом під впливом помилки, оскільки останнім неправильно сприймалися фактичні обставини правочину (щодо предмету та ціни договору), що вплинуло на його волевиявлення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 (судді: Сітайло Л.Г. - головуючий, Пашкіна С.А., Баранець О.М.), скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 по справі № 5011-48/3804-2012; позовні вимоги Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено в повному обсязі; розірвано договір № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 23.08.2011 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2-1990; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 367440 грн штрафу та 139483, 95 грн пені; в задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни відмовлено в повному обсязі.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок місцевого господарського суду щодо укладання спірного Договору ФОП Максудовою А.І., під впливом помилки, є хибним, оскільки під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. При цьому суд, посилаючись на те, що суду не надано доказів оплати за об'єкт приватизації, відповідно до умов Договору, дійшов висновку щодо задоволення первісного позову про розірвання договору та стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов договору.

Не погоджуючись з постановою, Фізична особа-підприємець Максудова А.І. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 - залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 09.09.2010 рішенням Печерської районної у місті Києві ради № 8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва" вирішено провести приватизацію нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 47), загальною площею 184,90 кв.м., які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Саперне поле, 28 (літ. А), шляхом їх викупу Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною.

Відповідно до наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2011 № 71-ПР "Про проведення приватизації нежилих приміщень, площею 184,90 кв.м., на вул. Саперне поле, 28, літ. А" прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем Максудовою А.І. та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 28, літ. А; встановлено дату оцінки об'єкта станом на 31.05.2011.

29.07.2011 наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 166 ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на вул. Саперне поле, 28, літ. "А" затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", розташованих за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 28, літ. А, станом на 31.05.2011.

23.08.2011 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною (покупець) було укладено договір № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2-1990 (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 47), загальною площею 184,90 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Саперне поле, 28 (літера А).

У п.1.4 Договору зазначено, що згідно з висновком про вартість майна - нежилих приміщень, що затверджений наказом Управління від 29.07.2011 № 166-ПР вартість об'єкта приватизації становить 1531000 грн., крім того, податок на додану вартість становить 306200 грн.

Вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 1837200 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306200 грн. (п.1.5).

Умовами п.2.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний внести за придбаний об'єкт приватизації 1837200 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306200 грн., протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Термін сплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу Об'єкта приватизації та 50 відсотків податку на додану вартість за перші 30 календарних днів.

Згідно п.3.1 Договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю після повної сплати вартості придбаного об'єкта.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що у разі порушення терміну сплати за об'єкт приватизації покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу. У разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в Договорі ціну, то Продавець порушує питання про розірвання цього договору. При цьому, крім пені, передбаченої п.7.1 Договору, покупець сплачує продавцю протягом 20 календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за об'єкт приватизації, неустойку в розмірі 20 відсотків від ціни купленого об'єкта. Якщо внесена сума за придбаний об'єкт приватизації менша від суми неустойки, сплаті підлягає різниця між сумою неустойки та внесеною сумою.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/11 від 23.08.2011, Перший заступник прокурора звернувся до суду з первісним позовом у даній справі про розірвання Договору та стягнення з Фізичної особи-підприємця Максудової Алли Іванівни неустойки та пені за невиконання умов Договору в розмірі 506923,95 грн.

При цьому Фізична особа-підприємець Максудова Алла Іванівна заперечує проти наявності в неї обов'язку здійснювати оплату об'єкта приватизації за визначеною наказом від 29.07.2011 № 166-ПР та договором вартістю викупу, оскільки така ціна є незаконно завищено, а договір є недійсним, з огляду на його укладення зі сторони відповідача під впливом помилки, у зв'язку із чим заявила зустрічний позов у даній справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору, вказав на наявність встановлених законом підстав для визнання правочину недійсним у відповідності до ст. 229 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне.

В силу ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача (п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) ).

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що ціна продажу об'єкта, який підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення оцінки майна, у тому числі в процесі приватизації, врегульовано Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (1891-2003-п) (далі - Методика), відповідно до пунктів 12, 18 - 19 якої затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном) чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ціна продажу визначена на підставі висновку про вартість майна станом на 31.05.2011, складеного ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" та затвердженого наказом Першого заступника начальника Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011, в розмірі 1837200 грн.

При цьому місцевий господарський суд встановив, що з матеріалів справи вбачається, що станом на 27.04.2010 вартість спірного майна становила 813693,88 грн (визначена в договорі оренди № 500/606 від 27.04.2010), а станом на 31.05.2012 - 1145300 грн (визначена в додатковій угоді № 1 від 03.01.2013 на підставі звіту про оцінку спірного майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Ярмолою І.І., та рецензованого головним спеціалістом відділу експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності м. Києва).

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.07.2013 № 8124/8125/12-43 дійсна (ринкова) вартість об'єкта приватизації на 31.05.2011 (з урахуванням ПДВ) становить 1174300 грн.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши вказані обставин справи щодо оцінки спірного майна, встановив, що здійснюючи оцінку об'єкта приватизації з метою укладання договору купівлі-продажу оцінювач А. Г. Бойко виходив із того, що об'єкт приватизації розташований в цоколі 5-поверхового будинку. Здійснюючи оцінку об'єкта приватизації судовий експерт виходив із того, що об'єкт приватизації розташований в підвалі. Згідно Технічного паспорту на спірні приміщення, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 12.10.2010 об'єкт приватизації розташований в підвалі. При цьому матеріалами справи підтверджується, що з метою передання нерухомого майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 28, літ. "А", в оренду неодноразово оцінювалась дійсна вартість зазначеного майна, і здійснювалася така оцінка саме виходячи із того, що приміщення знаходяться у підвалі будинку.

Відтак, за висновком місцевого господарського суду, за рахунок зміни етажності розташування об'єкту оцінки з підвального на цокольний, по суті було завищено дійсну вартість об'єкта приватизації, тобто завищено ціну об'єкта приватизації, яка є істотною умовою договору.

Також, перевіряючи доводи Фізичної особи-підприємця Максудової А.І. стосовно того, що вона помилялася щодо дійсної (справедливої) вартості об'єкта приватизації, суд першої інстанції врахував, що чинне на момент укладання оспорюваного договору Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затверджене Наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 року № 1511 (z0558-98) , не передбачало ознайомлення покупця за таким договором з висновком про вартість майна, в тому числі звітом про оцінку та рецензіями.

При цьому, оскаржуваний договір не визначає етажності розташування нежилих приміщень.

Як роз'яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 (v0009700-09) , обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Враховуючи, що оскаржуваний договір не містить положень, із яких би вбачалося, що об'єктом купівлі-продажу визначене майно розташоване не в підвалі будинку, як було відомо позивачу за зустрічним позовом, як орендарю такого майна, а майно розташоване на цокольному поверсі; що зміна етажності розташування приміщень призвела до завищення справедливої вартості об'єкту; що з огляду на законодавчо визначений порядок укладання таких договорів позивач за зустрічним позовом не міг знати та оцінити відповідним чином такі обставини, тобто помилявся щодо предмета та ціни договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про вчинення позивачем за зустрічним позовом оскаржуваного договору під впливом помилки, адже Фізичною особою-підприємцем Максудовою А.І. неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і підтверджуються матеріалами справи.

За встановлених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання правочину недійсним.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору № 15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 23.08.2011 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок місцевого господарського суду про те, що спірний договір укладено під впливом помилки, є хибним.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи, зокрема, стосовно того, що за рахунок зміни етажності розташування об'єкту оцінки з підвального на цокольний, по суті було завищено дійсну вартість об'єкта приватизації; оскаржуваний договір Фізичною особою-підприємцем Максудовою Аллою Іванівною вчинено під впливом помилки, яка має суттєве значення, щодо предмета та ціни договору.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що укладаючи спірний договір будь-яких зауважень та заперечень щодо ціни договору сторони не мали, колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, відповідач за первісним позовом помилявся щодо фактичних обставин з приводу ціни договору і це вплинуло на його волевиявлення.

В оскаржуваній постанові Київського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

Враховуючи, що наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі.

В частині вирішення позовної вимоги за зустрічним позовом щодо скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 № 166-ПР, судові рішення, якими відмовлено в задоволенні цієї вимоги, фактично не оскаржуються.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим господарським судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Пунктом 11 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 6774,44 грн (852,60 грн + 5069,24 грн (за первісним позовом) + 852,60 грн (за зустрічним позовом)) за здійснення касаційного перегляду в даному випадку підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).