головуючого суддів Кота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 923/411/15 господарського суду Херсонської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" про стягнення 55 361,19 грн за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В.М., дов. від 18.04.2014

від відповідача: не з'явилися

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" про стягнення 55 361,19 грн, з яких: 27 287,55 грн - сума пені, 6 760,94 грн - сума трьох відсотків річних та 21 312,70 грн - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 13/2710-ТЕ-33 від 28.12.2012 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, внаслідок чого, за твердженням позивача, відповідач відповідно до ст. ст. 611, 625 ЦК України та умов договору має нести відповідальність у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.04.2015 (суддя Остапенко Т.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 13 643,78 грн пені, 6 549,91 грн три відсотки річних, 18 847,87 грн інфляційних втрат та 1 289,86 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач систематично порушував умови договору № 13/2710-ТЕ-33 від 28.12.2012 щодо дотримання строків оплати поставленого позивачем природного газу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що позивач довів належними доказами факт прострочення оплати вартості частини поставленого природного газу у спірний період та поклав в основу свого рішення нарахування позивача, здійснені за поставлений природний газ у січні-квітні, жовтні-грудні 2013 року, за виключенням 102 700,00 грн, строк сплати яких було змінено договором про організацію взаєморозрахунків № 578/30 від 03.10.2014, укладеним між Територіальним органом Казначейства у Херсонській області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Департаментом бюджету і фінансів Херсонської міської ради, Наддніпрянською селищною радою, Дочірнім підприємством "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" та Національною акціонерною компанію "Нафтогаз України".

Крім того, суд на підставі ст. 233 ГК України та в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив нарахований та заявлений до стягнення позивачем розмір пені до 50%, врахувавши специфіку діяльності відповідача у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, відсутність основної заборгованості з розрахунків за природний газ, соціальну спрямованість діяльності відповідача по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, релігійних організацій, національних творчих спілок та їх осередків, баланс інтересів сторін та їх фінансовий стан.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (склад колегії суддів: Петров М.С. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 643,77 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 13 643,77 грн пені, у стягненні якої було відмовлено, а в іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами, 28.12.2012 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2710-ТЕ-33 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 11.1. договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 1 063 266,76 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень від 30.09.2013, за лютий від 30.09.2013, за березень від 30.09.2013, за квітень від 30.09.2013, за жовтень від 31.10.2013, за листопад від 30.11.2013 та за грудень від 24.01.2014.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується сторонами у справі, вартість поставленого позивачем природного газу була оплачена відповідачем повністю, однак, така оплата здійснювалась ним з порушенням строків, встановлених в договорі, що і стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" у даній справі про стягнення з останнього 27 287,55 грн пені, 6 760,94 грн трьох відсотків річних та 21 312,70 грн інфляційних втрат згідно поданого позивачем розрахунку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 27 287,55 грн за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу є правомірними.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення заявленого до стягнення з нього розміру пені до мінімально можливого розміру.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Як встановлено господарськими судами, відповідач вживав необхідні та залежні від нього заходи для недопущення зростання заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2710-ТЕ-33 та виконав свої зобов'язання згідно з договором, сплативши повністю вартість спожитого газу, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань. Крім того, судами вірно встановлено та це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач знаходиться у складному фінансовому стані, обумовленому значною дебіторською заборгованістю, про що свідчать звіти підприємства з відображенням його балансів на 30.09.2013 та 31.12.2012, які підтверджують збитковість діяльності підприємства. При цьому, суди при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені взяли до уваги також і фінансовий стан позивача, підтверджений наявними в матеріалах справи звітами про фінансові результати за 2013 рік, за 9 місяців 2014 року, баланси на 31.12.2013 та на 30.09.2013.

Врахувавши наведене, а також взявши до уваги особливість здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність, та межі державного регулювання в енергетичній галузі, врегульовані положеннями Законів України "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (2479-17) , соціальну спрямованість діяльності відповідача по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, релігійних організацій, національних творчих спілок та їх осередків, баланс інтересів сторін та їх фінансовий стан, суди попередніх інстанцій вірно визнали зазначені обставини винятковими та прийшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 50%. Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково стягнувши з відповідача на користь позивача 13 643,78 грн та, відповідно, вірно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені. При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача, зменшивши розмір пені до 50%, а сума в розмірі 13643,77 грн, на яку судом було зменшено розмір заявленої до стягнення пені, не може суттєво вплинути на діяльність ПАТ НАК "Нафтогаз України, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.