головуючого суддів Кота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 906/328/15 господарського суду Житомирської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 70)" про стягнення 54 501,63 грн за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В.М., дов. від 18.04.2014

від відповідача: не з'явилися

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 70)" про стягнення 54 501,63 грн, з яких: 38 138,30 грн - сума основного боргу за отриманий природній газ, 6 841,70 грн - сума пені, 7 390,77 грн - сума інфляційних втрат, 2 130,86 грн - сума трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу № 13/2263-ТЕ-10 від 19.12.2012 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Підприємство Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 70)" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 500,00 грн пені, 7 390,77 грн інфляційних, 2 130,86 грн три відсотки річних та 548,47 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу за отриманий природній газ була сплачена позивачем до порушення провадження у даній справі, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу за безпідставністю. Крім того, суд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив нарахований позивачем розмір пені до 3 500,00 грн, врахувавши обставини складної ситуації у державі та її економічного становища, факт повної оплати відповідачем поставленого природного газу та обставини, наведені відповідачем в клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (склад колегії суддів: Філіпова Т.Л. - головуючий, Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині зменшення пені на 3 341,70 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 3 341,70 грн пені, у стягненні яких було відмовлено, а в інших частинах рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 19.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Підприємство Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 70)" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2263-ТЕ-10 (далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 11.1. договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов зазначеного договору протягом січня-квітня та грудня 2013 за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013 та 31.12.2013 позивач передав, а відповідач прийняв 87,589 тис.м3 природного газу на загальну суму 114 671,52 грн

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та було підтверджено сторонами у справі, розрахунок за отриманий природний газ відповідач провів повністю до порушення провадження у справі, однак з порушенням визначених договором строків, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову в частині стягнення 38 138,30 грн основного боргу за безпідставністю.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували те, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу та, керуючись ст. 625 ЦК України, вірно задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Крім того, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору (щодо оплати поставленого природного газу) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем на підставі п. 7.2. договору нарахована пеня в сумі 6 841,70 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

У зв'язку з цим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, зокрема скрутний фінансовий стан відповідача і специфіку його діяльності (виправна колонія), а також факт повної оплати товару відповідачем, вірно визнав зазначені обставини винятковими та прийшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 3 500,00 грн, стягнувши зазначену суму з відповідача на користь позивача та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. постанова апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову залишене без змін, відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 906/328/13 - без змін.