розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на рішення господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року у справі № 908/473/15-г за позовом державного підприємства "Одеська залізниця" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення 42 035 грн.,

У січні 2015 року державне підприємство Одеська залізниця звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Добропільська ЦЗФ" про стягнення 42 035 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у справі № 908/473/15-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 42 035 грн. штрафу та 1 827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, у вересні 2014 року відповідачем зі станції Добропілля Донецької залізниці на адресу Бурштинської ТЕЦ ПАТ "ДТЕК "Западенерго" станція призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною № 52595246 від 23 вересня 2014 року було відправлено п'ять вагонів з вантажем - вугілля кам'яне, загальною масою 348 000 кг., зокрема, у вагоні № 56872658 - 71 000 кг., тара 21 000 кг.

25 вересня 2014 року у зв'язку з підвищеною вологістю вагона № 56872658 та виявленням слідів стікання вологи на його зовнішніх деталях (хребтових попередніх та кінцевих балках, візках колісних пар вагона) вагон було доставлено на навантажувально-розвантажувальну колію на станції Знам'янка Одеської залізниці, де під час контрольного зважування було виявлено перевищення, зазначеної у накладній № 52595246 від 23 вересня 2014 року, маси вантажу на 2 300 кг. Вказану різницю зафіксовано в комерційному акті АА № 031928/635 від 25 вересня 2014 року (а.с.10).

30 вересня 2014 року було проведено повторне контрольне зважування вантажу, за результатами якого складено комерційний акт АА № 031928/635, в якому зафіксовано, що його дійсна вага перебільшує зазначену відповідачем у накладній на 700 кг трафаретної вантажопідйомності вагону, що більше допустимих на 0,2% (а.с.11).

Наявність зазначеної різниці підтверджується також протоколами його зважування № 1397 від 25 вересня 2014 року, №1407 від 27 вересня 2014 року, актами загальної форми № 35658 від 25 вересня 2014 року, № 243 від 30 вересня 20.14 року (а.с.14-а.с.17).

У зв'язку із зазначеним, 30 вересня 2014 року було проведено відвантаження з вагона № 56872658 надлишку вантажу у кількості 700 кг в порожній вагон № 60439676 та направлено на станцію призначення по досильному перевізному документу № 42399840.

За неправильно вказану масу вантажу, що перевищує вантажопідйомність вагону, позивач нарахував відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за вагон в сумі 42 035 грн.

З огляду на вказані обставини та посилаючись на положення ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 6, 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1999 № 457 (457-98-п) (далі - Статут), п. 2.1., 2.3., 5.5., розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (z0861-00) (далі - Правила), місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позову і стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми штрафу.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним з огляду на наступне.

Частина 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ст. 908 ЦК України, визначає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України (457-98-п) та інших актів законодавства України.

Статтею 37 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. Залізниці за правилами ст. 24 Статуту залізниць надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць (457-98-п) , відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Зі змісту статей 118 та 122 Статуту залізниць України (457-98-п) вбачається, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених у цих статтях порушень.

З огляду на те, що факт невірного зазначення відповідачем у залізничній накладній маси вантажу підтверджується як комерційними так і загальними актами, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позову.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень попередніх інстанцій.

Крім того, викладені в касаційній скарзі доводи дублюють доводи апеляційної скарги, що були предметом дослідження у суді другої інстанції, який дав їм правильну правову оцінку, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року у справі № 908/473/15-г - без змін.