розглянувши матеріали касаційної скарги заступника військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року у справі Господарського суду № 925/1877/14 Черкаської області за позовом військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі першого окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України до 1. Черкаської міської ради 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація" Райагробуд" про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

позивача - Шаповалов О.Ю. дов. від 23.07.2015 р.,

відповідача - 1- не з"явились,

відповідача - 2- не з"явились,

прокуратури - Яговдік С.М.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 22.07.2015 р. була оголошена перерва на 29.07.2015 р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області 02.12.2014 року (суддя - Довгань К.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. (судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду Черкаської області 02.12.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, заступник військовий прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 479 від 23.07.1998 року Управлінню будівництва та розквартирування Державного комітету у справах охорони державного кордону України передано функції "Забудовника" з правом вкладу інвестицій в будівництво житлових будинків з метою завершення будівництва 107 квартирного житлового будинку поз. 37 Б-1 в мікрорайоні "Митниця-1" м. Черкаси. Рішенням зобов'язано державне комунальне підприємство "Черкасиінвестбуд" укласти з Управлінням будівництва та розквартирування Державного комітету у справах охорони державного кордону України договір на інвестування будівництва житлових будинків.

17.06.1998 року між управлінням будівництва та розквартирування Прикордонних військ України та ДКП "Черкасиінвестбуд" було укладено договір за № 7/98 про спільну діяльність в інвестуванні, будівництві, придбанні житла для військовослужбовців Прикордонних військ України. Генеральним підрядником будівництва виступило ПМК-42. За зазначеним договором, Управління будівництва та розквартирування Прикордонних військ України виступило інвестором будівництва 107 квартирного житлового будинку по вул. Героїв Сталінграда (Козацька, 1/1) (позначка 37-Б-1) в м. Черкаси.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 606 від 24.09.2002 року назву об'єкту 107-квартирний житловий будинок по вул. Героїв Сталінграда (поз. 37 Б-1) в мікрорайоні "Митниця-1" м. Черкаси змінено на 119-квартирний житловий будинок. Цим же рішенням Управлінню будівництва та розквартирування Державного комітету у справах охорони державного кордону України передано функції "Замовника" з правом замовити в організаціях, що мають на це дозвіл, виконання проектних розробок надбудови 10 поверху цього будинку.

На виконання вказаного рішення ДКП "Черкасиінвестбуд" згідно АВІЗО № 604 від 01.07.2003 та акту приймання-передачі передало на баланс Управлінню будівництва та розквартирування Прикордонних військ України незавершене будівництво у сумі 785 085 грн., у тому числі і витрати на проектно-кошторисні роботи. У подальшому, Департамент забезпечення замовляв та оплачував коригування проектно-кошторисної документації, що призвело до збільшення вартості об'єкта до суми 1 362 367,01 грн.

Відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 12.06.2004 № 235, Управління будівництва та інвестицій Державного комітету у справах охорони Державного кордону України реорганізовано шляхом його приєднання до Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, до якого також перейшли й функції замовника під будівництво. У процесі діяльності Департамент забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України ліквідовано, а його правонаступником визначено позивача - першого окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України, що підтверджується наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.12.2011 року № 1055 та від 27.09.2012 року № 763.

18.06.2007 року між Черкаською міською радою та ТОВ "Корпорація "Райагробуд" було укладено договір оренди землі (спірний договір), відповідно до якого Черкаська міська рада зобов'язалася передати, а ТОВ "Корпорація "Райагробуд" прийняти у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 8000 кв. метрів по вул. Козацькій 1/1 м. Черкаси строком на 49 років вільну від забудови, під розташування та подальшу експлуатацію житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. Договір зареєстровано у Черкаській філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України від 20.06.2007 року за № 040777500175 (договір оренди).

Визначену у договорі оренди земельну ділянку Черкаською міською радою передано ТОВ "Корпорація "Райагробуд" на підставі акту приймання-передачі від 25.06.2007 року.

Відповідно до п.п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 (v0006600-11) судам необхідно мати на увазі, що з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) (справа № 1-10/2004).

З постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 року у справі № 12/925/16/13-г за позовом Черкаської міської ради до ТОВ "Корпорація "Райагробуд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Адміністрації Державної прикордонної служби України, про розірвання договору оренди землі, вбачається, що судом апеляційної інстанції встановлено, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Корпорація "Райагробуд".

Враховуючи що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці належить на праві власності ТОВ "Корпорація "Райагробуд" та приписи ст. 35 ГПК України, суди дійшли вірного висновку по справі, що ТОВ "Корпорація "Райагробуд" має право першочергово звернутись до Черкаської міської ради з заявою щодо надання в оренду вказаної земельної ділянки, а Черкаська міська рада у свою чергу правомірно надала спірну земельну ділянку без проведення конкурсу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до п.п. 2.10, 2.27 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 (v0006600-11) судам необхідно мати на увазі, що з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, то відповідний факт є правовою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом апеляційної інстанції правомірно відзначено, що ні прокурор, ні позивач не надали суду доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно що належало б позивачу та було за ним зареєстроване.

Вказане підтверджується встановленими фактами в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.11.2008 року у справі № 04-15/2514а за позовом прокурора Придніпровського району м. Черкаси в інтересах держави в особі Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України до Черкаської міської ради, третя особа - ТОВ "Корпорація "Райагробуд", про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради "Про надання ТОВ "Корпорація "Райагробуд" дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Козацька, 1/1 від 24.03.2006 року № 9-353.

Так, вказаним рішенням суду касаційної інстанції встановлено, що Департамент забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України право на спірну земельну ділянку не оформив. При наданні Черкаською міською радою ТОВ "Корпорація "Райагробуд" земельної ділянки площею 0,8 га ця земельна ділянка була вільною і нікому не надавалась в користування, що підтверджується листом Черкаського міського управління земельних ресурсів від 28.02.2006 року № 394-25-01. Як зазначив Вищий адміністративний суд України при прийнятті оспорюваного рішення права позивача та інших осіб порушені не були.

Судами враховані приписи ч. 3 ст. 35 ГПК України та зазначено, що Департамент забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, правонаступником якого є позивач, а також Черкаська міська рада та ТОВ "Корпорація "Райагробуд" брали участь у розгляді судами названих вище справ. Рішеннями у цих справах судами встановлено, що на час укладення спірного договору нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці належить на праві власності ТОВ "Корпорація "Райагробуд", та при наданні Черкаською міською радою ТОВ "Корпорація "Райагробуд" земельної ділянки вона була вільною і нікому не надавалась в користування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи що ні прокурором, ні позивачем не доведено факту порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідачів, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.