Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 911/746/15 Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Фастівтепломережа" про стягнення 199 948, 50 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : - позивача Саранюк В.М. - відповідача не з'явився

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Фастівтепломережа", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 199 948, 50 грн., з яких 57 208, 03 грн. пені, 114 720, 71 грн. - інфляційних втрат, 28 019, 76 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2929-ТЕ-17 від 28.12.2012 в частині оплати.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що повністю розрахувався з позивачем у лютому та жовті 2014 року, за поставлений природний газ у січні - квітні 2013 року та жовті - грудні 2013 року, допускаючи незначні прострочення, що підтверджено розрахунками позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2015 у справі (суддя Мальована Л.Я.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у цій справі (головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 000 грн. пені, 28 019, 76 грн. 3% річних, 114 720, 71 грн. інфляційних втрат, 3 998, 97 грн. судового збору В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в стягненні 27 208, 03 грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову, в іншій частині - залишити без змін.

Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" не надіслало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2929-ТЕ-17, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що подається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов цього договору, позивач передав у власність покупцю протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 784 616,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.13 на об'єм 136,812 тис. куб. м., від 28.02.13 на об'єм 102,368 тис. куб. м., від 31.03.13 на об'єм 126,976 тис. куб. м., від 30.04.13 на об'єм 39,966 тис. куб. м., від 24.01.14 на об'єм 26,448 тис. куб. м., від 24.01.14 на об'єм 66,555 тис. куб. м., від 24.01.14 на об'єм 100,185 тис. куб. м., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.22-28).

В свою чергу, відповідач прийняв товар без зауважень щодо його якості та кількості, про що свідчить його підпис та відбиток печатки на вказаних актах приймання-передачі природного газу, спожитого протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року за договором. Ці акти були погоджені також Фастівською філією по експлуатації газового господарства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", що підтверджується підписом та відбитком печатки цієї юридичної особи.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

За розрахунками судів, у позивача виникло право на стягнення 114 720, 71 грн. інфляційних втрат та 28 019, 76 грн. 3 % річних.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються

Підставою для стягнення пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, що відповідно до пункту 7.2. договору є підставою для нарахування пені. За розрахунком позивача, перевіреним судом стягненню з відповідача підлягає 57 208, 03 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму запереченні на позовну заяву (а.с.36) просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені, з огляду на те, що заборгованість, на яку нараховуються штрафні санкції повністю погашена.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 30 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, що прострочив грошове зобов'язання, виходячи з того, що у відповідача на даний момент відсутні зобов'язання перед позивачем з оплати основного боргу.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, беручи до уваги відсутність заборгованості з оплати отриманого природного газу та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім пені також й інфляційних втрат, трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі та підстав для зменшення пені, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.