головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та на постанову господарського суду Полтавської області від 06.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 917/1692/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 34 273 268, 61 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Саранюк В.М. - за довіреністю;

від відповідача: Токарь Є.А. - за довіреністю;

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 34 273 268, 61 грн з яких: 7 893 237, 74 грн - пені, 24 674 672, 00 грн - 7 % штрафу, 60 423, 01 грн - інфляційних втрат та 1 644 953, 86 грн - 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012, щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.04.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 917/1692/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 367 971, 25 грн пені, 1 644 953, 86 грн 3 % річних, 7 402 401, 60 грн штрафу, 60 423, 01 грн інфляційних втрат та 68 820, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 22.04.2015 по справі № 917/1692/13 відмовлено у позові в частині стягнення 5 525 266, 49 грн пені та 17 272 270, 40 грн штрафу.

Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в частині відмови у стягненні пені у розмірі 5 525 266, 49 грн та штрафу у розмірі 17 272 270, 40 грн, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 4, 4-2, 43, 51, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549- 552 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду на що, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 (надалі - договір № 2012-ПР/879), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 509, 00 грн без урахування ПДВ.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 % попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 % вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується Покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору).

Пунктом 6.1.1. Договору купівлі-продажу передбачений обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

За невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 7.3. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу у березні, квітні, червні 2012 року природний газ на загальну суму 144 474 102, 95 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2012, 30.04.2012 та від 30.06.2012.

Проте ПАТ "Полтаваобленерго" не розрахувалося за поставлений природний газ у відповідності до умов Договору № 2012-ПР/879 від 30.03.2012, що підтверджено сальдо по підприємству та випискою операцій підприємства.

В подальшому між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" укладено договори про відступлення права вимоги № 14/3523/12 від 13.06.2012 та № 14/4268/12 від 27.08.2012.

Відповідно до пунктів 1.1. Договорів відступлення права вимоги № 14/3523/12 від 13.06.2012 та № 14/4268/12 від 27.08.2012, первісний кредитор (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") передає новому кредитору (ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору в сумі 144 474 102, 95 грн, що становить заборгованість за поставлений природний газ в березні 2012 року на суму 79 000 127, 44 грн, в квітні 40 418 956, 82 грн та червні 25 055 018, 69 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 укладений між первісним кредитором та ПАТ "Полтаваобленерго".

Відповідно до п. 1.2. Договорів відступлення, всі інші права та обов'язки первісного кредитора (позивач) та боржника (відповідач) за основним договором (від 30.03.2012 № 2012-ПР/879), у тому числі, право вимоги сплати штрафних санкцій, залишаються незмінними.

Відповідач розрахунок за фактично переданий газ здійснив з порушенням строків, визначених у пункті 4.1. Договору, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 7.3. Договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 7 893 237, 74 грн, та за порушення строків оплати понад 30 днів здійснено нарахування 7 % штрафу у розмірі 24 674 672, 00 грн; а також відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3 % річних в розмірі 1 644 953, 86 грн та інфляційні втрати в розмірі 60 423, 01 грн, які позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

Встановивши факт неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати, місцевим господарським судом, здійснено перевірку нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено з дотримання вимог законодавства, умов договору, тому з посиланням на приписи ст. ст. 612, 611, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, судом визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, в частині стягнення штрафних санкцій, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що поставлений газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, виробнича діяльність відповідача є збитковою, фінансовий стан відповідача є складним, термін прострочення є незначним та з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій та стягнуто з відповідача 7 402 401, 60 грн штрафу та 2 367 971, 25 грн пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на встановлені обставини та мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення штрафу ще пеня, річні та інфляційні нарахування, та враховуючи, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем внаслідок несвоєчасного виконання своїх зобов'язань боржниками перед відповідачем, при цьому прострочення виконання зобов'язання є незначним, яке сталося не з вини відповідача, судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 06.04.2015 у справі № 917/1692/13 залишити без змін.