головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 910/20548/14 за первісним позовом приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" до адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" про стягнення 82 530, 00 грн, розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" до приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" про стягнення 193 600, 00 грн

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Величко Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Приватне акціонерне товариство "Компанія Барвінок" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про стягнення заборгованості з орендної плати та вартість спожитої електроенергії за березень-червень 2014 р. у сумі 82530,00 грн.; розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009 р.; повернення орендованого приміщення, загальною площею 150 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а, у стані, обумовленому у договорі оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009 р.

15.10.2014 р. до початку розгляду справи по суті Адвокатське об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення 193 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року у справі № 910/20548/14 позов Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" до Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" задоволено, стягнуто з Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на користь Приватним акціонерним товариством "Компанія Барвінок" заборгованість у сумі 82530,00 грн. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009 р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Компанія Барвінок" та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська група "Солодко і партнери", зобов'язано Адвокатське об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" повернути Приватному акціонерному товариству "Компанія Барвінок" за актом приймання-передачі об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 150 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а, у стані, обумовленому у договорі оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009 р.

У задоволенні зустрічного позову Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" до Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" про стягнення 193 600,00 грн. відмовлено.

Стягнуто з Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на користь Приватного акціонерного товариством "Компанія Барвінок" витрати по сплаті судового збору в сумі 4 263,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, адвокатське об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Барвінок", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Компанія Барвінок" (орендодавець) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська група "Солодко і партнери" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасову оренду й користування нежиле приміщення загальною площею 150 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу в оренду нежиле приміщення загальною площею 150 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, Кудрявська, 23-а, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 29.02.2008 р.

01.09.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Барвінок", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Компанія Барвінок" (орендодавець) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська група "Солодко і партнери" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасову оренду й користування нежиле приміщення загальною площею 150 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а.

Відповідно до п. 3.1 розмір місячної орендної плати за 1 кв. м. сторони встановили в розмірі, еквівалентному 10 доларів США, в тому числі ПДВ 20%, відповідно до курсу м НБУ на день розрахунку.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 орендар сплачує за спожиту електроенергію, приймає дольову участь в експлуатаційних затратах, пов'язаних з охороною та утриманням території (ремонт, комунікацій, каналізаційних систем, люків і їх кришок, асфальтного покриття, прибирання території, вивіз сміття).

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця наперед, не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.4)

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 договору строк дії даного договору оренди складає 11 місяців з моменту підписання договору сторонами. Якщо жодна із сторін в строк 30 календарних днів до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується на наступні 11 місяців.

Судами встановлено, що строк дії договору сторонами продовжувався неодноразово.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Компанія Барвінок" посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009 р. в частині несвоєчасного здійснення орендної плати за орендоване приміщення та компенсації вартості послуг за електроенергію.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Оскільки судами на підставі всіх фактичних обставин справи встановлено, що відповідач не виконав свого зобов'язання та у визначений сторонами строк не сплатив передбачені договором оренди нежитлового приміщення-2 платежів, що підтверджується рахунками-фактури № СФ 000 009 від 12.03.2014 р., № СФ-000 008 від 03.04.2014 р., № СФ-000 011 від 07.05.2014 р., № СФ-000 012 від 06.06.2014 р., актами №№ ОУ-0000012 від 31.03.2014 р., ОУ-0000013 від 30.04.2014 р., ОУ-0000016 від 31.05.2014 р., ОУ-0000020 від 30.06.2014 р, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення 82530,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди та повернення майна, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (v0012600-13) законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців, орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що судами встановлено порушення відповідачем істотних умов договору оренди, в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, позовні вимоги про розірвання договору оренди та повернення майна є обґрунтованими та правомірно задоволені судами попередніх інстанцій.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, звертаючись із зустрічним позовом, адвокатське об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" посилаючись на ст. ст. 224- 225 ГК України просило стягнути з орендодавця ПрАТ "Компанія Барвінок" збитки, які він поніс внаслідок крадіжки матеріальних цінностей з об'єкту оренди на суму 193 600,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у діях відповідача за зустрічним позовом відсутній склад правопорушення, оскільки відсутні його суб'єктивна та об'єктивна сторона, а саме вина, протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв'язок між діями замовника та шкодою заподіяною позивача за зустрічним позовом, а отже відсутні збитки у розумінні ст. 224 ГК України.

Колегія суддів вважає правомірним такий висновок судів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2.3 договору оренди нежитлового приміщення орендодавець зобов'язаний забезпечити, зокрема, належну охорону.

На виконання вказаного пункту договору оренди, 27.05.2014 р. між ПрАТ "Компанія Барвінок" (замовник) та ТОВ "Бізнес-Безпека і Б." (виконавець) був укладений договір про надання охоронних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з охорони об'єкта за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А.

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору охорони виконавець зобов'язаний під час охорони забезпечити пропускний режим, охорону об'єкта, схоронність матеріальних цінностей, переданих встановленим порядком під охорону. Виконавець звільняється від відповідальності у випадках порушення замовником договірних зобов'язань, форс-мажорних обставин, а також у випадку зняття охорони ініціативи замовника.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України), тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, та з огляду на відсутність підстав для застосування до відповідача за зустрічним позовом такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків за порушення господарського зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, а отже і відмовою в їх задоволенні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.