головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Лазурний блюз" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 910/4616/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Лазурний блюз" про стягнення 2478523,72 грн за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенко В.М. - за довіреністю;

від відповідача: Савченко І.М. - за довіреністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгар" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Лазурний блюз" про стягнення 253489,42 грн., з яких 232596,00 грн. основного боргу, 18306,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2587,12 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 910/4616/15-г позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.03.2014 р. між ТОВ "Асгар" та ТОВ "Експлуатаційна компанія "Лазурний блюз" укладено договір про надання послуг по фізичній охороні об'єкта № 07/03-2014, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених даним договором позивач за дорученням відповідача прийняв на себе зобов'язання щодо фізичної охорони об'єкту, а відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість наданих послуг.

Згідно з розділом 1 договору об'єктом є адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. Ованеса Туманяна, 15-А в Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони дійшли згоди, що вартість послуг з охорони об'єкту визначається як щомісячна й оплачується замовником щомісяця в однаковому розмірі.

Згідно з п.6.2. договору вартість послуг з охорони в місяць складає разом з ПДВ 39967,20 грн.

Відповідно до п.6.3 договору розрахунки за даним договором здійснюється до 10 числа поточного місяця в безготівковій формі.

Згідно з п.6.5. договору на підтвердження факту надання Позивачем Відповідачу послуг до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим складається відповідний акт та надається Відповідачу.

Відповідно до п. 6.6. договору Відповідач повинен підписати наданий Позивачем акт в тижневий строк. У випадку, якщо Відповідач не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави не підписання, факт надання Позивачем належних послуг Відповідачу є підтвердженим.

На виконання умов договору Позивачем надавались Відповідачу послуги з охорони об'єкту, проте останній їх не оплачував, в зв'язку з чим, позивач направляв на адресу відповідача претензії № 22/07-2014 від 22.07.2014 та № 01/08-2014 від 01.08.2014 в яких вимагав сплатити суми заборгованості.

29.08.2014 р. листом № 44-к відповідач просив припинити договір з 01.09.2014 р. та зазначав, що заборгованість за договором буде виплачена за наявності грошових ресурсів з жовтня частинами протягом 6 місяців.

Проте, оскільки заборгованість не була погашена, позивач 27.10.2014 звернувся до Відповідача з претензією-вимогою № 22/07-2014, в якій зазначив про наявність заборгованості станом на 27.10.2014 р. в сумі 232596,00 грн. та просив повернути належним чином оформлені та підписані акти наданих послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що Відповідач в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 232596,00 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, судами встановлено, що на виконання умов договору, позивачем направлялись на адресу Відповідача акти наданих послуг на загальну суму 232596,00 грн.: № 122 від 31.03.2014 р. на суму 32760,00 грн., № 165 від 30.04.2014 р. на суму 39967,20 грн., № 205 від 31.05.2014 р. на суму 39967,20 грн., № 243 від 30.06.2014 р. на суму 39967,20 грн., № 294 від 31.07.2014 р. на суму 39967,20 грн., № 325 від 31.08.2014 р. на суму 39967,20 грн.

Проте, відповідач акти не підписав та не повернув, однак направив на адресу Позивача лист, в якому просив припинити договір з 01.09.2014р. та зазначив, що заборгованість за договором буде виплачена за наявності грошових ресурсів з жовтня частинами протягом 6 місяців. Разом з тим, станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Таким чином, суди попередніх інстанцій надавши оцінку наявним в матеріалах справи документам, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача вартості наданих послуг, а також інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Лазурний блюз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 року у справі № 910/4616/15-г залишити без змін.