головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Авангард" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 у справі № 909/17/15 за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області до публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 466 864, 49 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури: Савицька О.В. - посв.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі № 909/17/15 позов Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Авангард" на користь Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області 398002,50 грн. основного боргу, 18861,99 грн. пені. В частині стягнення 50000 грн. основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю спору. Крім цього з Публічного акціонерного товариства "Авангард" в дохід Державного бюджету України стягнуто 9337,29 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2013 між Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області та Публічним акціонерним товариством "Авангард" укладено договір № 5197/1842 на охорону об'єкта постами фізичної охорони УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а охорона зобов'язується забезпечити у межах наданих повноважень охорону ПАТ "Авангард", що розміщене за адресою: с.Загвіздя, Тисменицького району Івано-Франківської області (надалі об'єкт) шляхом виставлення постів фізичної Охорони згідно дислокації (додаток № 1 до договору) з метою відвернення безпосередніх посягань на об'єкт, здійснювати заходи, спрямовані на припинення несанкціонованого Замовником доступу третіх осіб до Об'єкту, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і зазначається сторонами у Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору, вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дослокації та розрахунку (додатки 1,2 договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Згідно до п. 3.5. Договору встановлено, що оплата за послуги Охорони (позивача) здійснюється Замовником (відповідачем) на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Охорони (позивача) у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2. Договору.

Пунктом 4.2.1. Договору зазначено, що Замовник (відповідач) зобов'язаний прийняти послуги Охорони (позивача) щодо охорони Об'єкта у встановлений сторонами час дії Договору та своєчасно вносити плату за послуги Охорони (позивача) у визначені Договором обсязі та строки.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем умов укладеного договору, проте відповідач за отримані послуги з охорони розрахувався частково, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 448002,50 грн. Проте, враховуючи, що відповідач під час розгляду справи частково погасив заборгованість, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача 398002,50 грн. основного боргу та припинив провадження в частині стягнення 50000,00 грн.

Крім того, з урахуванням умов договору, а також перевіривши правильність розрахунків позивача, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог також в частині стягнення 18861,99 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач в період з вересня по листопад 2014 року надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 597082,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/ послуг за вересень-листопад 2014 року, які підписані і скріплені печатками обох сторін без жодних зауважень.

Таким чином, беручи до уваги невиконання в повному обсязі відповідачем умов укладеного між сторонами договору та враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення суми основної заборгованості у розмірі 398002,50 грн. (з урахуванням погашення відповідачем в процесі розгляду справи 50000,00 грн.).

Крім того, враховуючи порушення відповідачем термінів оплати отриманих послуг, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про наявність підстав для стягнення пені в сумі 18861,99 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авангард" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2015 року у справі № 909/17/15 залишити без змін.