головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 918/131/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 3 693 600, 06 грн за участю представників сторін:

від позивача: Саранюк В.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2015р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі № 918/131/15 відмовлено у позові Публічному акціонерному товариству "Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 3 693 600 грн. 06 коп. інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого природного газу.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки багатостороннім договором № 825/30 від 16.10.2014 сторони погодили новий порядок і строки розрахунків, тому підстав застосовувати наслідки за порушення грошового зобов'язання у відповідності до попередніх умов договору купівлі-продажу природного газу, немає.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено договір купівлі-продажу природного газу від № 14/2375/11 відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Продавець відповідно до п.п.2.1, 3.1 Договору передає покупцеві з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 47 573 тис.м3 у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1 000 м3 газу разом з ПДВ складає 1 309,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали Додаткові угоди від 11.10.2011 р. № 1, від 01.08.2012 р. № 2 та від 31.10.2012 р. № 3 до Договору, якими змінили ціну газу до 1 309 грн. 20 коп. з ПДВ, кількість газу, який має поставлятися у 2011 році до 2 336, 131 тис.м3 та у 2012 році до 14 160,7 тис.м3. Крім того, змінили кінцевого споживача визначивши, що газ поставляється для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Решта умов залишились незмінними.

Разом з тим Додатковою угодою від 28.12.2012р. сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2013р. та визначили, що у 2013році газ не поставлятиметься.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором. У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Крім того, у разі невиконання Покупцем вимог Договору щодо розрахунків (п.6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі невиконання покупцем умов Договору, продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Договір та Додаткові угоди підписано уповноваженими представниками НАК "Нафтогаз України" і Товариства, скріплено відтисками печаток сторін.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору у жовтні 2011 року, вересні-грудні 2012 року НАК "Нафтогаз України" поставила, а Товариство - прийняло природний газ на загальну суму 17 931 341 грн. 27 коп., що стверджується належним чином завіреними копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р. за спожитий газ у жовтні 2011р.(2 шт.), від 31.01.2013 р. за спожитий газ у вересні 2012 р.(1 шт.), 31.10.2012 р. за спожитий газ у жовтні 2012 р.(2 шт.), від 31.01.2013 р. за спожитий газ у жовтні 2012 р.(1 шт.), 30.11.2012 р. за спожитий газ у листопаді 2012 р.(2 шт.), від 31.01.2013 р. за спожитий газ у листопаді 2012 р.(1 шт.), 31.12. 2012 р. за спожитий газ у грудні 2012 р.(2 шт.), від 31.01.2013 р. за спожитий газ у грудні 2012 р.(1 шт.).

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 02.08.2012 р. у справі № 5019/815/12 стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 2 838 462 грн. 70 коп. основного боргу, 215 762 грн. 03 коп. пені, 198 692 грн. 39 коп. штрафу, 41 662 грн. 96 коп. 3% річних, 28 384 грн. 63 коп. інфляційних втрат та рішенням господарського суду Рівненської області від 05.03.2014 р. у справі № 918/2065/13 стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 14865388,64 грн. заборгованості, 712 144,28 грн. пені, 524 195,06 грн. штрафу, 44 516,81 грн. інфляційних втрат та 432 525,81 грн. -3% річних за неналежне виконання умов договору № 14/2375/11 від 30.09.2011 р.

Також господарські суди встановили, що 16.10.2014 НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Рівнетеплоенерго", Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Управління бюджету та фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради уклали договір № 825/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно п. 24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 (30-2014-п) .

Пунктом 9 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 14865388,64 грн., у тому числі податок на додану вартість 2477564,77 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 14/2375/11 від 30.09.2011 за 2012 рік.

Відповідно підп. 2, 3 п.12 договору № 825/30 від 16.10.2014 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перераховувати кошти наступній стороні.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторони, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки від 30.09.2011, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору поставки природного газу є неправомірним та безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 111 - 28 ГПК України (1798-12) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 викладено аналогічну правову позицію, а також зазначено, що для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розрахунок за поставлений природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів в сумі 14865388,64 грн платіжним дорученням від 20.11.2014 № 14, тобто у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, з посиланням на нього у призначенні платежу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.