Головуючого судді: Панової І.Ю. суддів: Коваленка В.М., Погребняка В.Я. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 922/1110/15 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 1 628 128,31 грн.

за участю представників сторін: від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - Чеботарьова І.Г., довіреність № 14-124 від 13.05.2014 року, від Публічного акціонерного товариства " Харківська ТЕЦ-5" - Колесник К.А., довіреність б/н від 07.04.2015 року,

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року (суддя Суслова В.В.) у справі № 922/1110/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 188361,39 грн. 3 % річних, 1351735,48 грн. інфляційних втрат та 30801,94 грн. судового збору; у стягненні пені у розмірі 86089,57 грн. та 3% річних у розмірі 1941,87 грн. - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Плахов О.В., суддя - Білоусова Я.О., суддя - Пуль О.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року у справі № 922/1110/15 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 922/1110/15 в частині відмови в стягненні 86 089,57грн. пені, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів в оскарженій частині, з вимогою прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 86 089,57 грн. пені. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 922/1110/15 залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що рішення в оскарженій частині прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин.

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ- 5" у відзиві від 24.07.2015 року та представник відповідача в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки, на думку відповідача нарахування позивачем 86 089,57 грн. пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суперечить приписам ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 27.07.2015 року для розгляду справи № 922/1110/15 господарського суду Харківської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Панова І.Ю., судді: Коваленко В.М., Погребняк В.Я.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (далі - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", покупець) було укладено договір № 13/3040-БО-32 купівлі-продажу природного газу ( далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 30870,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (пункт 2.1 договору).

За умовами п.3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скраплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаного уповноваженим представником та скрапленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом періоду січень 2013 року - грудень 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на суму 143 723 865,64 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема Актами приймання-передачі (а.с. 36-47).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В жовтні 2014 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" 23626085,11 грн. основного боргу, 3072333,39 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 575971,23 грн. 3% річних та 2007705,63 грн. пені за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3040-БО-32 від 28 грудня 2012 року.

Під час розгляду даної справи, судами встановлено, що станом на 15.10.2014 року основна заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" у розмірі 23626085,11 грн. перед позивачем погашена, що підтверджується копією платіжного доручення № 2507 від 07.10.2014 року на суму 15517422,29 грн. та копією платіжного доручення № 2509 від 07.10.2014 року на суму 8108662,82 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року у справі № 922/4357/14 у позові відмовлено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3072333,39 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 575971,23 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3040-БО-32 від 28 грудня 2012 року та 73080,00 грн. судового збору. В частині стягнення 23626085,11 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Оскільки рішення від 12.02.2015 року у справі № 922/4357/14 від 12.02.2015 року охоплює стягнення штрафних санкцій за період з 02.02.2013 року по 07.07.2014 року, а основна заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" погашена лише 13.10.2014 року, позивачем донараховано за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з 08.07.2014 року по 13.10.2014 року: пеню в розмірі 86 089,57 грн.; 3% річних у розмірі 190 303,26грн.; втрати від інфляційних процесів у розмірі 1 351 735,48 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року у справі № 922/1110/15 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 188361,39 грн. 3 % річних, 1351735,48 грн. інфляційних втрат та 30801,94 грн. судового збору; у стягненні пені у розмірі 86089,57 грн. та 3% річних у розмірі 1941,87 грн. - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року у справі № 922/1110/15 залишено без змін.

Як вбачається з касаційної скарги, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 922/1110/15 в частині відмови в стягненні 86 089,57 грн. пені.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ставить питання про перегляд в касаційному порядку прийнятих місцевим та апеляційним господарськими судами рішення та постанови, виключно в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

В оскарженій частині рішення судів попередніх інстанцій мотивоване тим, що відносно боржника, Державного підприємства "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230), назва якого в подальшому змінена на Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ- 5", порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та, за висновками судів, нарахування позивачем 86089,57 грн. пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суперечить приписам ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в стягненні 86089,57 грн. пені з оглядом на наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій при розгляді справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В процесі розгляду справи про банкрутство, назва боржника змінювалася.

Ухвалою господарського суду Харківської області 23.09.2014 року по справі № Б-23/75-02 за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" ( попередня назва - ДП "Харківська ТЕЦ-5") продовжено термін проведення підготовчого засідання до 01.01.2016 року та відкладено розгляд справи на 09.02.2016 року.

З 19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) року.

Пунктом 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки дану справу порушено до набрання чинності змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) та постанову про визнання боржника банкрутом на час прийняття оскаржених судових рішень не прийнято ( продовжено процедуру розпорядження майно до 01.01.2016 року), застосуванню підлягає попередня редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство ( у визначеній редакції) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону про банкрутство (2343-12) , боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011, а згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, слід вказати, що ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч.6 ст.12 Закону про банкрутство.

З огляду на викладене, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, дійшов правильного висновку що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 86 089,57 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, незалежно від часу її виникнення.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами, в частині вимог щодо нарахування пені, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень в оскарженій частині.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 922/1110/15, в частині відмови в стягненні 86 089,57 грн. пені, залишити без змін.