Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: ПуАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розглянув касаційну скаргу Саранюк В.М. публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року у справі № 914/61/15 господарського суду Львівської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" про стягнення 568 916, 56 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. (суддя Б.І.Яворський) позов задоволено частково. Стягнуто з міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго", м.Золочів Львівської області на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 46 519, 20 грн. заборгованості, 55 223,53 грн. інфляційних втрат, 19 781, 83 грн. пені, 19 204, 12 грн. 3% річних та 11 378,33 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 р. (судді: Матущак О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. залишено без змін.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в стягненні 13187,88 грн пені з підстав порушення норм матеріального права, вимоги про стягнення пені задовольнити повністю, в решті судові рішення залишити без зміни.

Скаржник доводить порушення судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 549- 552 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, не враховано роз'яснення п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , внаслідок чого необґрунтовано зменшено розмір пені, оскільки виняткових обставин відповідачем не доведено.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника учасника судового процесу, який взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 28.12.2012 р. між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та міським комунальним підприємством "Золочівтеплоенерго" укладено договір № 13/2908-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. на загальну суму 177 811,62 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 р. на загальну суму 110 898,41 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 р. на загальну суму 143 316,82 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 р. на загальну суму 29 492,35 грн.

Перелічені вище акти підписані позивачем, відповідачем та газорозподільною організацією без зауважень.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений газ у сумі 461 519, 20 грн.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного суду погодилася щодо стягнення з відповідача 55 223,53 грн. інфляційних втрат та 19 204,12 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню (крім суми заборгованості) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з вищевикладеним та враховуючи перерахунок пені, здійснений судом першої інстанції, обґрунтованою є позовна вимога про стягнення пені у сумі 32 969,71 грн.

Однак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що такий розмір пені є надмірно великим та, користуючись правом зменшення розміру пені відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення з боржника на 60 % до 19 781,83 грн.

Касаційна інстанція перевіривши правильність застосування норм права в частині доводів скаржника про неправомірне зменшення пені не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування закону, керуючись наступними мотивами.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При прийнятті рішення судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, враховано відсутність вини відповідача у виникненні спору, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - природний газ, що поставляється позивачем, за вищевказаним договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається в більшості, бюджетними установами та іншими організаціями, які невчасно розраховуються за спожитий газ. До того ж, скрутна фінансова ситуація підприємства, арештовані виконавчою службою рахунки для примусового виконання наказу № 5015/601/12 від 27.08.2012 р. не дають можливості відповідачу вчасно розрахуватися за поставлений газ.

Судом також враховано вкрай важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати МКП "Золочівтеплоенерго", невідшкодування різниці в тарифах на теплову енергію перед відповідачем, що унеможливлює своєчасну оплату поставленого позивачем природного газу (відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги за теплову енергію, що надана бюджетним та іншим організаціям за 2009-2013 рр. становить 4 989 109,00 грн.)

Окрім цього, судом першої інстанції враховано, що зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки вплине не лише на майнові інтереси відповідача, а й інтереси бюджетних установ та інших організацій, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що зменшуючи розмір пені, суди попередніх інстанцій керувалися конкретними обставинами, які взяті до уваги при зменшені пені.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Натомість, доводи скарги про спричинення додаткових збитків через необхідність залучення кредитів та можливість для боржника недобросовісно відноситися до виконання зобов'язання внаслідок безкарності, безпідставні, недоведені, оскільки скаржник не посилається на конкретні обставини та не доводить в чому полягає конкретна недобросовісна поведінка боржника при розрахунках чи які конкретно отримані ним переваги від такої поведінки.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 р. у справі № 914/61/15 господарського суду Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.