Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: тов "Агрофірма "Постолівська" розглянув касаційну скаргу на постанову Свірський Т.В. товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі № 911/1147/14 господарського суду Київської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" про стягнення 141576, 70 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2015 р. (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА" (48236, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Постолівка, код 30787770) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) пеню у сумі 15 000 грн.

Суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ "АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА" згідно Договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року у розмірі 110 127,55 грн. не погашено, тобто зобов'язання відповідачем-2 згідно Договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року, не виконанні, тому з відповідачів солідарно підлягає стягненню сума заборгованості (дооцінки (збільшення) вартості товару, курсової різниці), пені, 3%-річних, інфляційних витрат та штрафу за період із 05.02.2009 року по 05.11.2009 року згідно Договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. (судді: Баранець О.М., Чорна Л.В., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду Київської області від 03.03.2015 р. скасовано.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить порушення апеляційною інстанцією норм ст. 264 ЦК України, оскільки вважає, що позовна давність по вимогам, що є предметом розгляду переривалася прийняттям судового рішення від 29.10.2013 р. у справі № 911/3606/13 та почалася заново з 09.09.2013 р.; судом порушено ст. 259 ЦК України, ст. 232 ГК України, оскільки сторони у договорі домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонам зобов'язань за договором, тому допоки штрафні санкції не сплачено, строк на звернення до суду про їх примусове стягнення діє.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" у відзиві на касаційну скаргу вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, доводить, що за нормами ст.ст. 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги можливе лише щодо дійсної вимоги, тоді як зобов'язання буди виконані в повному обсязі, позовна давність щодо вимоги закінчилася 06.11.2012 р., про що дійшов вірного висновку суд апеляційної інстанції, тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Позивач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на об'єктивні обставини, що унеможливлюють представнику взяти участь в судовому засіданні, так як за участю заявника відбувається розгляд справ призначених згідно з ухвалою Київського апеляційного господарського суду та ухвалою господарського суду Київської області на 28.07.2015 р. на 9.50 та 11.45 відповідно.

Суд касаційної інстанції розглянувши відповідне клопотання не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням також підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи.

Касаційний перегляд судового рішення відбувається за ініціативою позивача, який виклав свої аргументи щодо необхідності перевірки оскарженого рішення на предмет правильності застосування позовної давності в касаційній скарзі та поясненнях.

Суд касаційної інстанції, керуючись межами перегляду судового рішення в касаційній інстанції, переглядає судові рішення в межах наданих позивачем доводів і обов'язкової явки для учасників судового процесу не визнавав, неможливість участі представника позивача в засіданні не вважає перешкодою для касаційної перевірки судового рішення.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника учасника судового процесу, який взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій на заборгованість (дооцінка вартості товару, курсова різниця) ТОВ "АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА" згідно Договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року, яка становить 110127,55 грн. та підтверджена рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/3606/13 від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та ТОВ "АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА" суми заборгованості (дооцінки (збільшення) вартості товару, курсової різниці), пені, 3%-річних, інфляційних витрат та штрафу за період із 05.02.2009 року по 05.11.2009 року згідно договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року.

Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції курувався нормами ст. 266 ЦК України згідно яких зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), тому дійшов висновку, що строк позовної давності до вимог про стягнення курсової різниці закінчився 06 листопада 2012 року, відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності та відсутністю її переривання в межах строку позовної давності.

У пункті 7.5. Договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року визначено, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За правилами ч.1 ст. 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність (абзац 1 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) ).

Відповідач 2 заявив клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Як встановлено судом ТОВ "АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА" впродовж серпня - листопада 2009 року перерахувала ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" в якості виконання умов Договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року суму у загальному розмірі 243004,34 грн.: банківська виписка від 25 серпня 2009 року на суму 79000,00 грн.; банківська виписка від 23 вересня 2009 року на суму 120000,00 грн., банківська виписка від 06 листопада 2009 року на суму 44004,34 грн.

Таким чином, строк позовної давності до вимог про стягнення курсової різниці закінчився 06 листопада 2012 року.

Відповідно ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).

Оскільки сума курсової різниці є складовою частиною основного боргу, то при закінчені строку давності до вимог по її стягненню, закінчився строк позовної давності і до вимог щодо стягнення пені.

При цьому, перебіг позовної давності не був перерваний поданням позовних вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та ТОВ "АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА" суми заборгованості (дооцінки (збільшення) вартості товару, курсової різниці), пені, 3%-річних, інфляційних витрат та штрафу за період із 05.02.2009 року по 05.11.2009 року згідно договору № 80 поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2008 року, оскільки така позовна заява була подана у вересні 2013 року, тобто вже після спливу позовної давності.

Колегія враховує, що чинне цивільне законодавство не містить жодних вказівок щодо можливості переривання позовної давності після її спливу, зокрема, у разі стягнення судом основного боргу (частини вимоги) за результатами розгляду іншої справи, у якій відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності.

Слід погодитися з правомірним висновком апеляційної інстанції, що доводи про переривання позовної давності суперечить приписам ст.ст. 257, 261, 264, 267 ЦК України, за змістом яких переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, але аж ніяк не після його спливу.

Таким чином, незалежно від того, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/3606/13 від 29 жовтня 2013 року суму курсової різниці (110127,55 грн.) було стягнуто після спливу позовної давності, згадане рішення само по собі не може вважатися доказом переривання позовної давності у розумінні ч.2 ст. 264 ЦК України.

Враховуючи наведені мотиви в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності та відсутністю її переривання в межах строку позовної давності відмовлено правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає правові висновки господарського суду апеляційної інстанції вірними, такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.