головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Саранюк В.М., дов. № 14-72 від 05.06.2015 р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі господарського суду № 916/419/15-г Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення 24 636,43 грн.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення 14 194,94 грн. - пені, 7 165,74 грн. - суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3 275,75 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2015 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі № 916/419/15-г позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6 000,00 грн. - пені, 2 908,77 грн. - 3% річних, 810,93 грн. - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 6000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами в частині зменшення розміру пені не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у стягненні пені у розмірі 8 194,94 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.07.2014 р. № 03-05/1263 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для розгляду касаційної скарги у справі № 916/419/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.07.2015 р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.09.2013 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/4048-БО-23.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав протягом жовтня - грудень 2013 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 222 248,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подачі позову відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, проте розрахунки проводились несвоєчасно.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій встановив, що наданий позивачем розрахунок здійснений з помилками та здійснивши власний розрахунок дійшов до висновку, що

розмір пені складає 12 603,93 грн., 3% річних - 2 908,77 грн. а інфляційні втрати - 810,93 грн.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідач звернувся до господарського суду першої інстанції з клопотанням, в якому на підставі ст. 83 ГПК України просив зменшити розмір нарахованої пені до 1,00 грн., посилаючись при цьому на те, що газ був придбаний виключно для виробництва теплової енергії та постачання послуги з централізованого опалення таким категоріям споживачів як бюджетні організації, комунальні підприємства, населення, проте зазначені категорії споживачів оплату за надані послуги своєчасно не здійснювали.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (постанова Верховного суду України від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г).

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, а також встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені до 6 000 грн., оскільки господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, оскільки висновки судів базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

Крім того, суди не залишили поза увагою і доводи позивача, оскільки ними зменшено розмір заявленої пені до 6 000,00 грн., а не до 1грн., про що просив відповідач у відповідному клопотанні.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі № 916/419/15-г відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі № 916/419/15-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.