Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача Романенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 908/4675/14 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт" про визнання недійсною третейської угоди,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт" про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження у п.7.2 розділу 7 додаткової угоди № 1 від 02.06.2014 до договору купівлі-продажу № 02/07/1 від 02.07.2013, укладеного між ТОВ "Розагропродукт" та ТОВ "Бізон-Імпорт".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2014 (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

До початку судового засідання від ТОВ "Розагропродукт" надійшло клопотання (електронне повідомлення №1) про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Враховуючи, що явка повноважних представників обов'язковою не визнавалась, додаткові матеріали не витребовувались, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 111-8 ГПК України, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Також колегія враховує, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (ст.28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.07.2013 між ТОВ "Бізон-Імпорт" (покупець) та ТОВ "Розагропродукт" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 02/07/1 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товар. Додатковою угодою № 1 від 02.06.2014 сторони погодили викласти договір купівлі-продажу № 02/07/1 від 02.07.2013 в новій редакції.

Згідно з п.7.1 Договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

В п.7.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.06.2014) сторони погодили: "Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Правова ліга" у відповідності з його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі з одного третейського судді. Місце знаходження третейського суду та місце розгляд спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства - українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав".

Посилаючись на те, що Регламент постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правова ліга" не був невід'ємною частиною Договору та не надавався ТОВ "Розагропродукт" разом із Договором, що, в свою чергу, позбавляло останнього можливості належним чином користуватися своїми правами, передбаченими Регламентом третейського суду та діючим законодавством України, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про визнання третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження у п.7.2 розділу 7 додаткової угоди № 1 від 02.06.2014 до Договору, недійсною. Законом України "Про третейські суди" (1701-15) встановлено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (ст.1, ч. 1 ст. 5). Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом ( ст. 2 Закону України "Про третейські суди").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд Регламент третейського суду розглядається, як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі та вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Приписами п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами встановлено, що договір купівлі-продажу № 02/07/1 від 02.07.2013 (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.06.2014) підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень; при укладанні третейської угоди сторонами додержано правил, передбачених положеннями ст. 12 Закону України "Про третейські суди"; спірне третейське застереження, викладене у п.7.2 Договору, за формою і змістом закону не суперечить, інші підстави для визнання його недійсним також відсутні.

При цьому судами не встановлено, що оскаржувана угода порушує права позивача у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки судами досліджені обставини справи щодо відповідності третейського застереження приписам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", а відсутність регламенту третейського суду у сторін такої угоди, не є правовою підставою для визнання третейського застереження недійсним відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 2 Закону України "Про третейські суди" регламент постійно діючого третейського суду - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом.

Крім того, згідно з ст. 30 названого Закону місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою.

Матеріали справи не свідчать про те, що позивачу чинились перешкоди в ознайомленні з Регламентом третейського суду, копія якого залучена до матеріалів справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 908/4675/14 залишити без змін.