Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддів Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/630/15-г господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", про розірвання договору за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Маяков Д.Р., дов. від 16.01.2015

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про розірвання третейської угоди, укладеної ним з відповідачем та викладеної в п. 6.8. договору поруки № 3 від 01.08.2013 шляхом виключення пункту 6.8. з договору поруки.

В обґрунтування вимог позивач, керуючись ст. 652 ЦК України, послався на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні третейської угоди, а саме: виникнення наприкінці квітня 2014 року у східному регіоні України широкомасштабної антитерористичної операції (АТО) із залученням Збройних сил України, у зв'язку з чим він не зможе захистити свої права в третейському суді в умовах інформаційної, транспортної та фінансової блокади Донецької та Луганської областей, тобто, третейське застереження обмежує його право на судовий захист. Позивач також вказав на наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання спірної третейської угоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2015 (суддя Чебикіна С.О.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (склад колегії суддів: Скрипка І.М. - головуючий, Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу ТОВ "Константа-Агро" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2015 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що істотна зміна обставин в розумінні ст. 652 ЦК України не відбулась та відсутні всі умови, обов'язковість яких наведена в ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки згода на вирішення справи у третейському суді в порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) була вільно погоджена позивачем при укладенні договору поруки № 3 від 01.08.2013, місцезнаходження позивача в зоні проведення АТО не може бути підставою для розірвання третейських угод, оскільки регламент Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", зазначений сторонами в спірній третейській угоді, передбачає можливість повідомлення сторін про засідання не лише засобами поштового зв'язку, а й іншими наявними засобами, а позивач для своєчасного отримання повідомлення про засідання має можливість повідомити третейський суд про свою фактичну адресу або інші засоби зв'язку. За висновком судів третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав, позивач безпідставно та необґрунтовано вважає, що виконання третейських угод може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити його того, на що він розраховував при її укладенні; порушення процесуальних прав позивача у випадку виконання третейських угод є лише припущеннями позивача, вірогідність настання яких є недоведеним.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 01.08.2013 між публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (кредитор за договором, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (поручитель за договором, позивач) укладено договір поруки № 3, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання зобов'язань, передбачених договором про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.2013, за боржника (товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех"), а також за будь-якого нового боржника, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника в обсязі, визначеному статтею 2 договору поруки.

Пунктом 6.8. договору поруки № від 01.08.2013 сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати їх винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

Відповідно до ст.ст. 2, 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, яка може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що укладена між ним та відповідачем третейська угода, викладена в п. 6.8. договору поруки № 3 від 01.08.2013, має бути розірвана у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при її укладенні, а саме: виникнення наприкінці квітня 2014 року у східному регіоні України широкомасштабної антитерористичної операції із залученням Збройних сил України, з огляду на що позивач, місцезнаходження якого є м. Донецьк, не зможе захистити свої права в третейському суді в умовах інформаційної, транспортної та фінансової блокади Донецької та Луганської областей, а третейське застереження обмежує його право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, третейська угода, по суті, є договором, який визначає певні процесуальні права та обов'язки сторін, тоді як цивільна угода регулює матеріальні правовідносини.

Врахувавши те, що чинним законодавством України та, зокрема, Законом України "Про третейські суди" (1701-15) не передбачено окремого порядку розірвання третейських угод, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин аналогію закону, тобто цивільно-правові норми, які регулюють питання розірвання цивільних договорів, тобто подібні за змістом правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

При цьому, проведення з квітня 2014 року у східному регіоні України, який є місцезнаходженням позивача, антитерористичної операції із залученням Збройних сил України не є істотною зміною обставин, яка, за твердження позивача, унеможливлює здійснення ним захисту своїх права в третейському суді в умовах інформаційної, транспортної та фінансової блокади Донецької та Луганської областей, та обмежує його право на судовий захист, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 2 вказаного закону України третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) , для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст. 5 Закону України "Про третейські суди").

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій в пункті 6.8. договору поруки № 3 від 01.08.2013, укладеного між сторонами у справі, міститься третейське застереження про передачу спорів, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, на вирішення третейського суду. При цьому, підписавши вказаний договір поруки, позивач тим самим надав свою згоду на вирішення справи у третейському суді в порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) , тобто третейська угода була вільно погоджена позивачем при укладенні договору поруки № 3 від 01.08.2013, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

При цьому, слід зазначити, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про третейські суди" порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду.

Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону (ч. 3 ст. 28 Закону України "Про третейські суди").

Відповідно до змісту ст. 51 Регламенту Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", який був визначений сторонами в спірній третейській угоді, третейський суд направляє сторонам повідомлення про день, час та місце проведення засідання Третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється за останнім відомим місцем проживання чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграмою, телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, у тому числі шляхом вручення.

Отже, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, регламент третейського суду передбачає можливість повідомлення сторін про засідання не лише засобами поштового зв'язку, а й іншими наявними засобами, а для своєчасного отримання повідомлення про засідання позивач має можливість повідомити третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" про свою фактичну адресу або інші засоби зв'язку.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх вимоги на порушення його процесуальних прав у випадку виконання третейських угод, оскільки такі посилання є лише припущеннями позивача, вірогідність настання яких є недоведеним, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 122-1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не приймали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Таким чином, третейське застереження, передбачене договором поруки, не обмежує право позивача на судовий захист, в т.ч. на апеляційний та касаційний перегляд рішення третейського суду, а твердження позивача про зворотне є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору при істотній зміні обставин з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не довів одночасного існування всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання іпотечного договору у зв'язку з істотною зміною обставин та відсутності підстав для розірвання спірної третейської угоди, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач безпідставно та необґрунтовано вважає, що виконання третейських угод може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити позивача того, на що він розраховував при їх укладенні.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.