Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача Старчик А.А., представник, відповідача Оніщенко В.І., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Ураїни" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 у справі № 923/722/14 Господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Ураїни" до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" про стягнення суми,

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"суми основного боргу в розмірі 806990,04 грн, пені в розмірі 239505,09 грн, 3% річних в розмірі 64960,67 грн та інфляційних втрат в розмірі 25070,05 грн, а всього 1136525,85 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 (суддя Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 (судді: Петров М.С. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.), позов задоволено частково; стягнуто з ПП "Херсонтеплогенерація" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 714490,04 грн., суму пені у розмірі 215554,58 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 25070,05 грн., суму 3% річних у розмірі 64960,67 грн. та 20880,52 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено; у задоволенні клопотання ПП "Херсонтеплогенерація" про відстрочку виконання рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 23950,51 грн пені і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині. В решті судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 549- 552 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

З врахуванням вимог статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції та тієї обставини, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду касаційної скарги, але його представник не вжив заходів щодо завчасного ознайомлення з матеріалами справи, звернувшись до суду з таким клопотанням лише в день розгляду касаційної скарги, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 111-8 ГПК України, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПП "Херсонтеплогенерація" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3159-БО-33, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3856829,51 грн, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом склала 806990,04 грн.

Посилаючись на те, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу і сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом склала 806990,04 грн, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми основного боргу в зазначеному розмірі, пені в розмірі 239505,09 грн, 3% річних в розмірі 64960,67 грн та інфляційних втрат в розмірі 25070,05 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором №13/3159-БО-33 від 28.12.2012, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 714490,04 грн основного боргу (з урахуванням сплати відповідачем 92500 грн після звернення з позовною вимогою), 3% річних у сумі 64960,67 грн і втрати від інфляції у сумі 25070,05 грн згідно із розрахунком, перевіреним судом першої інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 10 % розміру пені.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлені п.7.2, укладеного між сторонами договору № 13/3159-БО-33 від 28.12.2012.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 239505,09 грн та перевіривши розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в зазначеному розмірі.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509, ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені на 10 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судами встановлено, що ПП "Херсонтеплогенерація" є соціально значимим підприємством м. Херсон, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні; прострочка з оплати газу за договором виникла через значну заборгованість населення з оплати послуг постачання теплової енергії; несвоєчасне відшкодування держави різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором; застосування до відповідача штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до ще більшого погіршення його фінансового становища.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, розмір пені був зменшений на 10%, що складає 23950,51 грн.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставин, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення. Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Колегія вважає передчасними посилання скаржника в касаційній скарзі на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 29.05.2014 у справі № 921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі № 921/185/13-г, від 03.06.2014 у справі № 17/5014/2629/2012, від 15.08.2013 у справі № 921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі № 904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі № 5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі № 5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі № 5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі № 5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі № 10/5026/1270/2012, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині відмови у стягненні пені або зменшення її розміру були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Клопотання відповідача про зупинення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015, яке надійшло за 3 дні до слухання справи, розглядається разом із касаційною скаргою, та не підлягає задоволенню, оскільки касаційне провадження у даній справі завершується прийняттям даної постанови, а відтак відсутні підстави для застосування ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України.