Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ПРОЕКТ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі № 916/145/15-г господарського суду Одеської області за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до 1. Управління дорожнього господарства Одеської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ПРОЕКТ"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів та договору в судовому засіданні взяли участь представники:

- прокуратури Попенко О.С. (старший прокурор відділу, посв. № 029012);

- Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повідомлений, але не з'явився;

- Управління дорожнього господарства Одеської міської ради повідомлений, але не з'явився;

- ТОВ "КОМПАС ПРОЕКТ" Безсмертний М.В.;

- Державної фінансової інспекції в Одеській області повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 21.07.2015 № 02-05/494 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Іванова Л.Б.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2015 у справі № 916/145/15-г (суддя Рога Н.В.) залишено без розгляду позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на підставі п. 1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 (судді: Савицький Я.Ф., Журавльов О.О., Петров М.С.) вказану ухвалу скасовано, справу № 916/145/15-г направлено на розгляд до господарського суду Одеської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ПРОЕКТ" (надалі ТОВ "Компас Проект"/відповідач/скаржник), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ПРОЕКТ", третя особа у справі - Державна фінансова інспекція в Одеській області, про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів та договору.

В обґрунтування підстав позову, заступник прокурора послався на те, що під час здійснення перевірки щодо законності проведення за процедурою відкритих торгів закупівлі за бюджетні кошти робіт з розробки проектно-кошторисної документації на "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь", переможцем яких стало ТОВ "Компас Прект", було виявлено, що Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради допущено ряд порушень вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) та бюджетного законодавства. Обґрунтовуючи підстави заявлення позову в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, заступник прокурора послався на п.п. 1, 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 (634/2011) , згідно з якими, вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державних закупівель, а одним з його завдань є забезпечення реалізації державної політики у сфері державних закупівель.

Місцевий господарський суд, залишаючи вказаний позов заступника прокурора Одеської області без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як уповноважений орган, здійснює лише регулювання та координацію у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Таким чином, як зазначив місцевий суд, вказане Міністерство не наділено повноваженнями щодо здійснення контрольних заходів, у тому числі перевірок в сфері державних закупівель. Крім того, як зазначив суд, здійснення розрахунків за роботи з розробки проектно-кошторисної документації з капітального ремонту та реконструкції вулично-дорожньої мережі м. Одеси відбувалося з бюджету міста Одеси, а не з державного бюджету, а тому, з матеріалів справи не вбачається порушення інтересів держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду, не погодився із такими його висновками, та, керуючись ст. 121 Конституції України, Законом України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) , Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 (634/2011) , постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (v0007600-12) , скасував вказану ухвалу місцевого господарського суду та передав справу на розгляд до вказаного суду, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Статтею 29 ГПК України унормовано, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 (v003p710-99) у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Зміст поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 (634/2011) (далі Положення) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) визначено центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення.

Згідно з п. 3 вказаного Положення основними завданнями Мінекономрозвитку України, зокрема, є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення.

Відповідно до п. 4 Положення, Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема, розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти; здійснює проведення моніторингу та аналізу системи державних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; здійснює в установленому порядку погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника; погоджує навчальні програми з підготовки спеціалістів у сфері закупівель та підвищення їх кваліфікації; забезпечує видання безоплатного державного офіційного друкованого видання з питань державних закупівель, безоплатного міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель та функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань закупівель; формує державне замовлення на постачання продукції для державних потреб і координує роботу державних замовників щодо його розміщення та виконання.

Отже, виходячи з наведеного, є вірним висновок суду апеляційної інстанції, на відміну від висновку місцевого господарського суду, про те, що заступник прокурора Одеської області, визначивши та оцінивши наявність порушення державних інтересів, звернувся до суду із даним позовом, в інтересах держави, обравши позивачем у даній справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як спеціально уповноваженого державою органу щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель.

Крім того, є вірним висновок суду апеляційної інстанції, на відміну від висновку місцевого суду, про наявність порушення саме державних інтересів, на захист яких і подано даний позов, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", державною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо.

Отже, здійснення розрахунків за роботи з розробки проектно-кошторисної документації з капітального ремонту та реконструкції вулично-дорожньої мережі м. Одеси з бюджету міста Одеси - місцевого бюджету, грошові кошти якого відносяться до державних коштів, може свідчити про порушення інтересів держави, у разі встановлення порушень Закону України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) при проведенні відповідних державних закупівель.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом та правомірно скасовано ухвалу місцевого суду, а справу направлено на розгляд, а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваної у даній справі постанови.

Доводи касаційної скарги про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не є контролюючим органом у сфері державних закупівель, а відтак, визначення його заступником прокурора як позивачем у даній справі не є правомірним, відхиляються судовою колегією, оскільки, скаржник не наводить жодної норми, якою б встановлювалося право чи обов'язок прокурора заявляти позови в інтересах держави в особі лише контролюючих органів, адже, державою здійснюються не лише контролюючі функції.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірність оскаржуваної у даній справі постанови, та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права; крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.