суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Ходаківської І.П., розглянувши матеріали касаційної скарги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" Малишевої Т.А. на постанову від 13.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 910/24137/14 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" в особі ліквідатора Малишевої Т.А. про визнання кредитором з додатковою сумою вимог 799400,00 грн, за участю представників: позивача - відповідача - Ващенко Т.Д. Шевченко Ю.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у справі № 910/24137/14 (суддя Лиськов М.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" в особі ліквідатора Малишевої Т.А. (далі-відповідач) про визнання кредитором з додатковою сумою вимог 799400,00 грн.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 13.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г, судді Федорчук Р.В., Лобань О.І.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував, прийнявши нове рішення, яким визнав Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" з додатковою сумою вимог 799400,00 грн.

Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 849, 853 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 32, 33, 34, 38, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що оскільки ним було виконано ІІІ етап робіт за договором № 13/07-2010/220607 від 26.07.2010, то замовник мав підписати акті здачі-прийому проектної документації за цим етапом або у строки та у формі, визначені договором, надати вмотивовану відмову від його підписання, втім, не зробивши зазначених дій, останній тим самим прийняв роботи за договором як належно виконані, а отже вимоги про визнання його кредитором з додатковою сумою вимог 799400,00 грн є безпідставними.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 26.07.2010 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" (виконавець) укладено договір на виконання науково-технічної продукції № 13/07-2010/220607, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника виконати науково-технічну продукцію "Схема теплопостачання міста Харкова на період до 2020 р. з перспективою до 2025 р." (надалі - проектні роботи), а замовник зобов'язується прийняти виконані проектні роботи і оплатити їх (п.1.1 договору); підставою для виконання проектних робіт є затверджене замовником технічне завдання на виконання проектних робіт, складене у відповідності до ДБН А.2.2-3-2004 (п.1.2 договору); терміни виконання проектних робіт за кожним етапом визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.4 договору); вартість проектних робіт, що виконується за цим договором, складає згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 4) 6899922,00 грн, у тому числі ПДВ - 1149987,00 грн (п.2.1 договору); оплата за даною угодою проводиться поетапно з авансом 50% від вартості кожного етапу згідно з календарним планом. Термін оплати авансу: по першому етапу - протягом 5 банківських днів з дня набуття чинності договору, наступних етапів - протягом 5 банківських днів після прийняття замовником кожного етапу розробки проектної продукції і підписання актів здачі-приймання за результатами розробки кожного етапу календарного плану (п.2.2 договору); остаточний розрахунок по кожному етапу проводиться протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання проектної продукції за результатами розробки кожного етапу календарного плану (п.2.3 договору); після виконання кожного етапу робіт виконавець направляє замовнику із супровідним документом чотири комплекти проектної продукції, накладну та акт здачі-приймання проектної документації в двох примірниках. Датою приймання продукції вважається дата підписання накладної про передачу проектної продукції замовнику в повному обсязі за кожним етапом (п.3.1 договору); замовник протягом 10 календарних днів з дня одержання проектної продукції по кожному етапу зобов'язаний підписати акт здачі-приймання з врученням одного примірника акту виконавцю або направити мотивовану відмову від приймання робіт (п.3.2 договору); у випадку мотивованої відмови приймання проектної продукції сторонами складається акт з переліком необхідних доопрацювань, термінів їх виконання. Внесення змін та доопрацювань в документацію проводиться за рахунок виконавця (п.3.3 договору); при неодержанні виконавцем по закінченню 10 календарних днів підписаного замовником акту здачі-приймання продукції або мотивованої відмови від прийняття робіт, проектна документація вважається прийнятою з виконанням усіх умов договору та належить до сплати (п.3.4 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.6.1 договору).

07.04.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 13/07- 2010/220607 на виконання науково-технічної продукції, відповідно до якої всі права та обов'язки виконавця як сторони за договором № 13/07-2010/220607 належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" як правонаступнику Відкритого акціонерного товариства "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго".

Календарним планом на виконання науково-технічної продукції сторони визначили 5 етапів виконання робіт зі строками виконання: І етап - грудень 2011 року, ІІ етап - квітень 2012 року, ІІІ етап - вересень 2012 року, ІV етап - грудень 2012 року, V етап - квітень 2013 року.

На виконання умов договору Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" грошові кошти в сумі 4250000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно з актами здачі-приймання проектної документації Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" передало Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" проектну документацію за договором № 13/07-2010/220607 від 26.07.2010 на суму 2604138,00 грн, а саме: по акту здачі-прийому № 12/11-11 від 30.12.2011 на суму 2070360 грн за І етап; по акту здачі-прийому № 09/04-12 від 26.04.2012 на суму 1380240,00 грн за ІІ етап; згідно уточнюючого акту здачі-прийому № 23/12-12 від 18.12.2012, яким встановлено, що сума по ІІ етапу виконаних робіт складає 533778,00 грн, переплата по ІІ етапу складає 846462,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5259/13 від 11.07.2013, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" суму переплати по ІІ етапу виконаних робіт у розмірі 846462,00 грн.

Отже, загальна сума переплати, за даними позивача, становить 1645862 грн, в т.ч. 846462 грн стягнено за рішенням суду та 799400 грн підтверджено актом звірки станом на 01.11.2013, який підписано відповідачем та скріплено його печаткою.

Повідомленням № 16/09 від 16.09.2014 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" повідомив Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", що рішенням загальних зборів учасників товариства вирішено припинити діяльність юридичної особи шляхом її ліквідації та просив протягом 7 днів з дня отримання даного повідомлення направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" акт звірки взаєморозрахунків сторін.

06.10.2014 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось із заявою до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" про включення грошових вимог у сумі 1671255,86 грн у ліквідаційний баланс.

15.10.2014 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове об'єднання "Рассвет-Енерго" повідомив Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" про те, що визнає грошові вимоги в сумі 871855,86 грн у зв'язку з їх підтвердженням рішенням суду. Що ж до решти суми - 799400,00 грн ліквідатор повідомив, що відмовляє у задоволенні цих грошових вимог у зв'язку з відсутністю їх документального обґрунтування.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на підставі норми ч.3 ст. 112 Цивільного кодексу України до господарського суду з позовом про визнання кредитором з додатковою сумою вимог 799400,00 грн.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності та ґрунтовності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач належним чином виконав роботи за ІІІ етапом, оскільки розроблена проектна документація передана позивачеві за накладною № 24 від 17.12.2013, у встановлені договором формі і строки позивач не заявив про її недоліки, отже проектна документація вважається прийнятою останнім як належно виконана, знаходиться в його розпорядженні та використовується ним в господарській діяльності.

Апеляційний господарський суд з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та, вирішуючи спір у справі вказав, що зміст наявної в матеріалах справи переписки між сторонами після 17.12.2013 свідчить про наявність недоліків в проектній документації, розробленій відповідачем, про які останній повідомлявся та обіцяв їх усунути, у зв'язку з чим, зазначивши про відсутність доказів, які б підтверджували факт прийняття виконаних позивачем робіт за Ш етапом, дійшов висновку про наявність підстав для визнання останнього кредитором з додатковою сумою вимог 799400,00 грн.

Втім, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується розрахунків за договором № 13/07-2010/220607 від 26.07.2010 на виконання науково-технічної продукції, а саме щодо виконання відповідачем Ш етапу робіт, оплату за яким позивач вніс в якості авансу в сумі 799400 грн, втім вважає ці роботи не прийнятими і просить на цю суму визнати його кредитором на підставі ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач, заявивши про свою ліквідацію в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні таких вимог кредитора, заперечуючи їх по суті.

Вирішуючи спір по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з накладною № 24 від 17.12.2013 відповідач подав позивачеві на розгляд проектну документацію, виконану за Ш етапом робіт, та акт № 23/12-13 здачі-прийому проектної документації.

Листом № 22-5374 від 20.12.2013 позивач повідомив відповідача про неможливість прийняття ІІІ етапу робіт та підписання акту приймання-передачі у зв'язку з тим, що ним не надано альтернативні варіанти рішень нових джерел енергопостачання та реконструкції існуючих джерел, як це вимагають Методичні рекомендації з розроблення енерго- та екологоефективих схем теплопостачання населених пунктів України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 26.04.2006 № 147 (v0147667-06) . Також позивач зазначив, що у зв'язку з великим об'ємом наданої документації, більш детальні зауваження будуть направлені найближчим часом.

При цьому, щодо доказів надсилання цього листа суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків.

Листом № 22-23 від 04.01.2014 позивач надав відповідачеві детальні зауваження по розділам проектної документації, у відповідь на що останній листом № 3 від 10.01.2014 погодився з більшістю зауважень і повідомив, що в проектну документацію будуть внесені відповідні зміни.

Супровідним листом № 28 від 01.03.2014 відповідач надав позивачу на розгляд та узгодження проектну документацію по ІІІ етапу робіт та зазначив, що в проектну документацію по Ш етапу внесено зміни згідно зауважень, що викладені в листі № 22-23 від 04.01.2014.

Втім, листом № 22-864 від 12.03.2014 позивач повідомив відповідача, що не має змоги прийняти ІІІ етап робіт у зв'язку із значною кількістю зауважень.

Супровідним листом № 31 від 15.04.2014 відповідач направив позивачу проектну документацію по ІІІ етапу робіт, зазначивши що в проектну документацію Ш етапу внесено зміни згідно зауважень, що викладені в листі № 22-864.

Листом № 22-1481 від 28.04.2014 позивач надав відповідачеві зауваження по розділам проектної документації.

12.05.2014 відповідач звернувся до позивача з проханням про надання згоди на проведення незалежної експертизи ІІІ етапу робіт у зв'язку з розбіжностями, які виникли у сторін при їх здачі, однак листом № 22-1704 від 20.05.2014 позивач повідомив відповідача, що всі зауваження по ІІІ етапу робіт пов'язані з невиконанням останнім вимог технічного завдання та Методичних рекомендацій з розроблення енерго- та екологоефективих схем теплопостачання населених пунктів України, а також зазначив, що вже має зауваження по ІІІ етапу робіт від компетентної організації, які були надіслані на адресу відповідача для ознайомлення та врахування в роботі, тому пропозиція про здійснення експертизи ІІІ етапу суперечить досягнутих домовленостей під час обговорення зауважень та суперечить досягнутим узгодженням подальшої співпраці.

Таким чином, не можливо дійти висновку, що сторони дійшли згоди щодо виконання і прийняття Ш етапу робіт за договором № 13/07-2010/220607 від 26.07.2010, відтак виник спір про повернення виконавцем авансового платежу, здійсненого замовником в оплату частини вартості робіт за Ш етапом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

За приписами ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Умовами пунктів 3.1, 3.2 договору № 13/07-2010/220607 від 26.07.2010 сторони визначили, що після виконання кожного етапу робіт виконавець направляє замовнику із супровідним документом чотири комплекти проектної продукції, накладну та акт здачі-приймання проектної документації в двох примірниках. Датою приймання продукції вважається дата підписання накладної про передачу проектної продукції замовнику в повному обсязі за кожним етапом. Замовник протягом 10 календарних днів з дня одержання проектної продукції по кожному етапу зобов'язаний підписати акт здачі-приймання з врученням одного примірника акта виконавцю або направити мотивовану відмову від приймання робіт.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, надана відповідачем проектна документація не була погоджена позивачем як замовником і в подальшому щодо неї останній неодноразово зазначав про недоліки, які, відповідно до встановлених апеляційним судом обставин, частково були визнані відповідачем як виконавцем. На зазначене, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, уваги не звернув.

Отже, враховуючи, що навіть після дати (17.12.2013), з якої відповідач доводив належне виконання роботи за Ш етапом та прийняття її як такої замовником, фактичні правовідносини сторін, що віднайшли своє відображені у їх листуванні, свідчили про наявність у замовника зауважень відносно недоліків проектної документації, часткове визнання вказаних недоліків виконавцем, разом із висловленням останнім наміру про їх подальше усунення з відображенням відповідних змін у проектній документації, висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов'язання відповідача за ІІІ етапом робіт не припинилися їх належним виконанням, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки спір у справі про визнання кредитором на суму перерахованої попередньої оплати а якості авансу за Ш етапом робіт по договору підряду виник у зв'язку з незгодою замовника з якістю виконаних робіт, правове обґрунтування наявності/відсутності підстав для задоволення таких вимог, мало б бути здійснене попередніми судовими інстанціями з врахуванням відповідних умов договору та приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини. При цьому, законодавче обґрунтування позову в цій частині позивачем взагалі не наведено.

Між тим, відповідно до ст. 891 ЦК України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 852, 858 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За умовами пункту 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за цим договором виконавець та замовник несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

Втім, поза увагою попередніх судових інстанцій залишилося з'ясування правових підстав, з якими приписи законодавства пов'язують можливість задоволення позовних вимог у цій справі і зміст яких, враховуючи правову природу відносин сторін, фактично зводиться до необхідності визнання за позивачем права на повернення всієї суми авансу за роботи, виконані підрядником з недоліками, що, однак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів відмови позивача від договору або заяви про його розірвання та відшкодування збитків, не передбачено ні приписами зазначених вище норм, ані умовами укладеного між сторонами договору.

Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач пропонував позивачеві проведення незалежної експертизи проекту за Ш етапом (лист № 31/1 від 12.05.2014), про необхідність проведення експертизи також заявляв позивач під час розгляду справи (а.с.101), отже, враховуючи, що між сторонами у справі наявний спір саме відносно недоліків виконаних робіт, для прийняття законного і ґрунтовного рішення у справі попередніми судовими інстанціями могла бути призначена експертиза, за висновками якої можливо було визначити, зокрема, обсяг та вартість належно/неналежно виконаних робіт та взагалі чи мають виконані проектні роботи за Ш етапом своїм наслідком створення матеріального результату, що підлягає переданню замовнику, а відтак - і оплаті останнім та, відповідно, наявність у нього правових підстав для реалізації прав, визначених приписами статей 852, 858 ЦК України, зокрема, щодо пропорційного зменшення плати за роботи.